I. КОРО́НА (коштовний головний убір — знак високої влади: королівської, царської тощо), ВІНЕ́ЦЬ, КОРУ́НА діал.; ДІАДЕ́МА (вінець або пов'язка з коштовними самоцвітами у верховних урядовців, жерців тощо). По другий бік диякона стояв цар в зубчастій короні (І. Нечуй-Левицький); (Ярослав:) А він чужих покликав королів І був ладен всю Русь пошматувати, Аби собі вінець князівський взяти (І. Кочерга); Там надінеш ти коруну Із каменів самоцвітних (Я. Щоголів); (Гелен:) Ся діадема, сяя патериця — то знаки влади над всіма царями (Леся Українка).
Декоративна пов'язка на голові з тканини або обруч з дорогоцінного металу; ознака королівської або священичої влади; використовувалась також як прикраса.
-и, ж.
1) Вінець або пов'язка з дорогоцінними самоцвітами у верховних урядовців, жерців, що визначала їх сан.
2) Жіноча дорогоцінна прикраса на кшталт невеликої відкритої корони.
[diadema]
ж.
diadem
Діаде́ма:
— тут: корона [55]
Diadem, coronet