ГУПНУТИ

БА́ХНУТИ розм. (про постріл, вибух, грім і т. ін. — видати сильний низький уривчастий звук; про вогнепальну зброю і т. ін. — утворити такий звук), ГА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ підсил. розм.; БУХНУТИ розм., ГУ́ПНУТИ розм., ГУ́ХНУТИ розм. (глухо); ГРИ́МНУТИ, ГРЮ́КНУТИ, А́ХНУТИ розм., ГУ́КНУ́ТИ розм., ГУ́РКНУТИ розм., У́ХНУТИ розм., ГРЯ́КНУТИ розм., ГРИМОНУ́ТИ підсил. розм., ГРЮКОНУ́ТИ підсил. розм., ГУКОНУ́ТИ підсил. розм., ДВИ́ГНУТИ (ДВИ́НУТИ) розм. рідше, ДВИГОНУ́ТИ підсил. розм. (гулко); ТАРА́ХНУТИ (ТРА́ХНУТИ), ТОРО́ХНУТИ розм. (розкотисто). — Недок.: ба́хати, ба́хкати, га́хкати, баба́хати, баба́хкати, бу́хати, бу́хкати, бухкоті́ти підсил. гу́пати, гупоті́ти підсил. гу́хати, гу́хкати, гри́мати, грю́кати, а́хати, а́хкати, гу́кати, гу́ркати, у́хати, у́хкати, гря́кати, тара́хкати (тра́хкати), торо́хати, торо́хкати. Пляшка бахнула, як добра рушниця. Шампанське запінилося у високому келиху (В. Собко); Над нашою землянкою з сухим тріском розірвався шрапнельний снаряд, потім зовсім поруч гахнула міна (Н. Тихий); Раптом у сусідньому дворі з лунким виляском бабахнув міномет і вже не переставав стріляти до самого ранку (І. Багмут); Глухо бухнули гранати, Задрижали береги (П. Воронько); Здалеку заторохтіли гвинтівки й кулемет, гупнула важка гармата (Ю. Яновський); Гримнув вистріл і покотився стоногою луною по всіх верхах! (Г. Хоткевич); Ахнула ніч гранатним вибухом і знову зціпила свої чорні вуста (І. Цюпа); Вдарить вал і гукне, мов з гармати, Скрізь по березі гук залунає (Леся Українка); Три глухих вибухи один за одним ухнули під землею (О. Донченко); Як грюконе з шести гармат вибух (М. Старицький); Ось блиснула блискавиця, гуконула гаківниця, полетів татарський баша з коня сторчака бритою макотирею... (Панас Мирний); Гучно торохнули постріли, сповнюючи тривогою сонне дворище (Я. Качура). — Пор. 1. гримі́ти, 1. гуркота́ти.

БИ́ТИСЯ (про серце, кровоносні судини — ритмічно скорочуватися; про кров — ритмічно рухатися), БИ́ТИ розм., ПУЛЬСУВА́ТИ, СТУ́КАТИ, СТУКОТА́ТИ (СТУКОТІ́ТИ) підсил., СТУГОНІ́ТИ підсил., ГУ́ПАТИ підсил. розм. (про серце, кров — сильно битися); КОЛОТИ́ТИСЯ, КАЛАТА́ТИСЯ, КАЛАТА́ТИ, ТІ́ПАТИСЯ, ТРІ́ПАТИСЯ, ТРІ́ПАТИ, ТРІПОТА́ТИ (ТРІПОТІ́ТИ) підсил., СТРЕПЕХА́ТИСЯ розм., ТОВКТИ́СЯ розм., ТОКОТА́ТИ (ТОКОТІ́ТИ) розм., ША́РПАТИСЯ (про серце — сильно, прискорено або нерівно різкими поштовхами битися); ЗДРИГА́ТИСЯ, СІ́ПАТИСЯ, ТЬО́ХКАТИ розм., ТЕ́НЬКАТИ розм. (про серце — сильно битися від страху, радості і т. ін). — Док.: сту́кнути, гу́пнути, ті́пнутися, трі́пну́тися, трі́пнути, стрепену́тися, стрепехну́тися, ша́рпну́тися, здригну́тися, сіпну́тися, тьо́хнути, те́нькнути. Ніколи, мабуть, історія не стискалась у такий химерний клубок, ніколи серця мільйонів не бились у такому наднапруженні (О. Довженко); Поки б'ється в жилах кров, ..нас все вперед веде любов! (В. Сосюра); Коло ока б'ють живчики (М. Коцюбинський); Її рука лежала у нього на чолі. Якась жилка гарячково пульсувала на скроні під її пальцями, і вона розуміла, що він живий (П. Дорошко); Думки шугали у Тасиній голові, кров стукала в скроні (Л. Дмитерко); В грудях стукотить серце, неначе хоче вискочити (І. Нечуй-Левицький); Дівчина озирається на всі боки і, чуючи, як гупає серце, підіймає.. обличчя до місяця (М. Стельмах); Небезпеки не було, але однаково в мене дуже колотилося серце і стукало щось у скронях (Л. Смілянський); Серце, — як не вискочить, — тіпається, шпарко ганяє гарячу кров по жилах (Панас Мирний); З переляку товклось йому в грудях серце, аж дух запирало (Л. Мартович); В руках у неї старий, жовтий лист. Пальці починають тремтіти, і серце сіпається в грудях (Ірина Вільде); Юрине серце тьохкає і підплигує в грудях, мов у порожнечі (Ю. Смолич). — Пор. 1. завмира́ти, 1. сі́патися.

БУ́ХНУТИСЯ розм. (важко, з силою, з розгону або з глухим звуком, шумом, гуркотом упасти), БУ́ХНУТИ розм., БА́ХНУТИСЯ розм., БЕ́ХНУТИ розм., БЕ́ХНУТИСЯ розм., ГРИ́МНУТИСЯ розм., ГРИ́МНУТИ розм., ГРЮ́КНУТИСЯ розм., ГРЯ́КНУТИСЯ розм., ГЕ́ПНУТИСЯ розм., ГЕ́ПНУТИ розм., ГУ́ПНУТИ, ГУНУ́ТИ розм., БАБА́ХНУТИСЯ підсил., розм., БАБА́ХНУТИ підсил. розм., БЕБЕ́ХНУТИСЯ підсил. розм., БЕБЕ́ХНУТИ підсил. розм., БРИ́ЗНУТИ підсил. розм., БРИ́ЗНУТИСЯ підсил. розм., БРЯ́ЗНУТИСЯ підсил. розм., БРЯ́ЗНУТИ підсил. розм., БРЯ́КНУТИСЯ підсил. розм., БРЯ́КНУТИ підсил. розм., БРЬО́ХНУТИСЯ підсил. розм., БРЬО́ХНУТИ підсил. розм., ТАРА́ХНУТИСЯ (ТРА́ХНУТИСЯ) підсил. розм., ТОРО́ХНУТИСЯ підсил. розм., ХРЯ́ПНУТИСЯ підсил. розм., ХРЯ́ПНУТИ підсил. розм., ХРЯ́СНУТИСЯ підсил. розм., ХРЬО́ПНУТИСЯ підсил. розм., ХРЬО́ПНУТИ підсил. розм., ШЕЛЕ́ПНУТИ діал., ШЕЛЕ́ПНУТИСЯ діал. — Недок.: бу́хатися, ба́хатися, ге́патися, ге́пати, гу́пати, хря́пати, хрьо́пати. Він.. повернувся в барак і, як ходив, так і бухнувся на койку, не роздягаючись (Г. Коцюба); Пан Никодим бухнув перед нею на коліна і заплакав (П. Колесник); І з височини триповерхового будинку бахнулася вона на стос дров біля чорного ходу (З. Тулуб); Сень виловчився, засвоїв котячу хватку, ринув на дужого німця, ..і той бехнувся, мов тугий мішок (К. Гордієнко); Машина спочатку якось повільно перекинулася, несучись по інерції в провалля. Потім гримнулася з кручі, але не загорілася (І. Ле); Як лежу, то все б, здається, узяла і зробила, а підіймуся, так і гримну... (Панас Мирний); Уляна не вдержалась і прямо як стояла, так грюкнулась на гузир, страшенно завивши (Панас Мирний); Вже в кінці коридора Ярослав, заворонившись, перечепився одразу обома ногами і гепнувся на цементову долівку (Ю. Мушкетик); Гепнеш було так, що самому годі підвестися (Остап Вишня); На долівку часто гупало важке каміння (Г. Епік); Слідом гунула, одколовшись од берега, велика брила рудої землі (П. Колесник); (Іван:) Тут я, як побачив на собі кров, так як стояв, так і бабахнув об землю... (М. Кропивницький); Марко заскреготів зубами, скрикнув, скорчило його судорогами, і він бебехнувся об землю (О. Стороженко); Як тільки вийшла Маруся, вона встала, вийшла і знов бебехнула на ліжко (І. Нечуй-Левицький); Так і бризнулась вона губернаторові до ніг (Г. Квітка-Основ'яненко); За цим випала чиясь цеберка з рук, брязнулась об камінь (Д. Бедзик); Генерал фон дер Крок спершу витріщив очі, потім хотів розсердитись і посміхнутися разом, але тут же раптом брязнув навзнак (П. Панч); Молоденький чортик, що його випустили святами пожирувати, з радощів брякнувся прямо в кучугуру снігу (С. Васильченко); Вакула рвонувся, пхнув його куксами у живіт — Гречка не вдержав — і Вакула брякнув долі (Ю. Смолич); Романюка важко брьохнувся, розпластався на кризі (О. Гончар); Із каменем на шиї Мусій брьохнув з берега, його потягла вглиб течія (Ю. Яновський); Акордеон випорснув у нього з рук і з зойком трахнувся об підлогу (О. Гончар); І як стусону у ворота раз, удруге, та так їх з петлями з прогоничем і випер, та вкупі з ними і сам хряпнувся якраз на самого сатану і всю чортову старшину (О. Стороженко); Захлинулась гармонія в руках рябого, потім дико рявкнула і хряснулась об підлогу (Ю. Збанацький); Вона затрусилась і упустила тарілку на поміст. Тарілка хрьопнула й розбилась (І. Нечуй-Левицький). — Пор. I. 1. упа́сти.

СТУ́КАТИ (ударяючи по чому-небудь, утворювати короткі уривчасті звуки, стукіт), БИ́ТИ, СТУКОТА́ТИ підсил., СТУКОТІ́ТИ підсил., ГРЮ́КАТИ підсил., ЦЮ́КАТИ, ТУ́КАТИ розм., ТУТУ́КАТИ підсил. розм., ТЮ́КАТИ розм., КО́ВТАТИ діал.; ПОСТУ́КУВАТИ, ВИСТУ́КУВАТИ, ПРИСТУ́КУВАТИ (стукати розмірено або час від часу); ПРОСТУ́КУВАТИ (розміреним стуком перевіряти, досліджувати щось); БУБНИ́ТИ розм., БУБОНІ́ТИ розм. (дрібно); ТОРОХТІ́ТИ, КАЛАТА́ТИ, БАРАБА́НИТИ, ТАРАБА́НИТИ підсил. розм., ТОКОТА́ТИ (ТОКОТІ́ТИ) діал. (часто й гучно стукати); ГУ́ПАТИ, ГУПОТІ́ТИ підсил. розм., ГЕ́ПАТИ розм., БА́ХКАТИ розм., БА́ХАТИ рідше, БАБА́ХКАТИ розм., БАБА́ХАТИ рідше, ГА́ХКАТИ розм., ГАМСЕЛИ́ТИ фам., ТРА́ХКАТИ розм., ТРАХКОТІ́ТИ підсил. розм., ТАРА́ХКАТИ розм., ТАРАХКОТА́ТИ (ТАРАХКОТІ́ТИ) підсил. розм., ТОРО́ХКАТИ розм., ТОРОХКОТА́ТИ (ТОРОХКОТІ́ТИ) підсил. розм. (стукати з великою силою); СТУГОНІ́ТИ розм. (безперервно з великою силою); ЛОПОТА́ТИ (ЛОПОТІ́ТИ) (видаючи глухі звуки); ЦО́КАТИ (чимсь металевим). — Док.: посту́кати, сту́кнути, постукоті́ти, грю́кнути, цю́кнути, ту́кнути, тю́кнути, ви́стукати, пристукнути, просту́кати, гу́пнути, ге́пнути, ба́хнути, баба́хнути, га́хнути, тра́хнути, тара́хнути, торо́хнути, цокнути. Скільки раз намагався (єпископ) перервати ту мову і стукав патерицею об землю (Леся Українка); Бити в рейку, скликаючи на обід; — Чи ти швидко перестанеш стукотіти та бряжчати? (І. Нечуй-Левицький); — Ти пустопорожній фантазер! — рикнув Гризота, грюкаючи кулаком по столу (В. Речмедін); Дятли ще дужче тукать взялися (П. Тичина); Ремиґали корови, важко дихали та нечасто постукували ногами об короби чи ясла (Г. Епік); На рейках колеса вистукують дзвінко (І. Муратов); Він то білів, то червонів на обличчі і нервово бубнив пальцями по столу (П. Козланюк); Десь калатав у клепачку, скілько було сили, сторож (С. Васильченко); У шибки барабанив дощ (В. Гжицький); По токах гупають ціпи (О. Гончар); Молот гепає, сокира цюкає, а прядка хурчить (П. Панч); Об гарячі жерстяні дахи торохкали каштани, підплигували, як на жаровні, і падали на бруківку (Григорій Тютюнник); Стугонів, вицокував, мчав по рейках поїзд, гойдались вагони, заколисуючи бійців (І. Цюпа); Хвиля від хвилі лопотіли грубі дощові краплі в вікно (І. Франко). — Пор. 1. би́ти, 1. торохті́ти.

СТУ́КАТИ (ударяючи в двері, вікно, давати знати про свій прихід, проситися зайти), СТУ́КАТИСЯ, СТУКОТА́ТИ підсил., СТУКОТІ́ТИ підсил., ГРЮ́КАТИ підсил., ГУ́ПАТИ підсил.; БАРАБА́НИТИ, ТАРАБА́НИТИ розм., ТУРГОТІ́ТИ розм. (стукати часто). — Док.: посту́кати, сту́кнути, посту́катися, грю́кнути, гу́пнути. Прийшли в село вночі. Стукаємо в палац Любомирського — нас не пускають (І. Нечуй-Левицький); Отець Миколай.. завзято котиться до хати, не стукаючись, рве на себе двері (М. Стельмах); Хтось щосили почав грюкати внизу в двері (О. Донченко); Сьогодні він спинявся біля кожного двору, гупав кийком у ворота (І. Багмут); Може, справді хто під вікном ходить, немов у шибку барабанить? (І. Цюпа); У хвіртку, закладену на засув, тарабанить хтось з вулиці (Ю. Смолич); Раз уночі чує він — хтось турготить у віконце (О. Стороженко).

недок. гупати, док. гупнути

1) (ногами) to stamp; (копитами) to tramp

2) (бити по чомусь) to bang, to strike

див. падати