ВИГОРІЛИЙ

ВИ́ГОРІЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до ви́горіти.

Батьківське почування .. було для нього [Калиновича] тим, чим є джерело свіжої води для паломника у вигорілій пустині (І. Франко);

Десь за ровами широка дорога, викладена білими плитами, .. тоді знов дикі зарості, плющ, .. вигоріла на сонці трава, віслюки з червоними в'юками на спинах (П. Загребельний);

Інколи степ покривається травами у зріст людини чи навіть людини на коні верхи. Іншого разу, залитий промінням нещадного сонця, коли не буває не лишень дощів, а й роси, .. вигорілий дотла (Г. Колісник).

ВИ́ЛИНЯЛИЙ (який вицвів, утратив первісний, природний колір), ВИ́ЦВІЛИЙ, ПОЛИНЯ́ЛИЙ, ЛИНЯ́ЛИЙ, ВИ́ГОРІЛИЙ, ЦВІ́ЛИЙ. Одягнена вона була в вилиняле старе пальто (Ю. Збанацький); Біля вхідних дверей стояв високий парубок у довгому вицвілому піджаку (С. Журахович); З сіней старої хати виткнулась якась примара, в полинялій плахті (С. Васильченко); В ній (у кімнаті) стояло вузьке залізне ліжко, накрите.. вигорілою австрійською шинелиною (М. Стельмах); Пенсне з цвілою оправою.

[wyhoriłyj]

прикм.

wypalony

(від пожежі) burnt out, burned to the ground; (на сонці) faded (in the sun)

див. сірий