СТИСКАТИСЯ

СТИСКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і СТИ́СКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СТИ́СНУТИСЯ, нуся, нешся; мин. ч. сти́снувся, нулася, лося і сти́сся, сти́слася, лося; док.

1. Зменшуватися в об'ємі під дією зовнішнього тиску; ущільнюватися.

При русі поршня вгору .. повітря в циліндрі стискується (з навч. літ.);

// Зменшуватися в об'ємі під впливом охолодження.

– Бачите, діти, – казала вчителька, – від нагрівання тіла розширюються, збільшуються, а від холоду стискаються (О. Іваненко);

Вдень сонячне проміння нагріває поверхню каменя, а вночі вона охолоджується. Камінь з поверхні то розширюється, то стискується (з навч. літ.);

// Скорочуючись, зменшуватися довжиною, об'ємом і т. ін. (про серце, м'язи, зіниці тощо).

Моє серце набігалось за життя й тепер помалу стискується і випростується (Ю. Яновський);

Розпач огорнув хлопця. Серце його стислося маленькою кулькою (О. Донченко);

// перен., розм. Скорочуватися в часі.;

// перен., розм. Зменшуватися, скорочуватися в обсязі.

Оповідання дедалі стискується.

2. Щільно з'єднуватися, стулятися (про губи, повіки і т. ін.).

Її губки... мусили стискатись у маленький кружечок, щоб могли зміститися навкруг мацісінького ротика (Л. Мартович);

Літака кидало з боку в бік, і тонкі губи Волоха стискалися все міцніше (В. Собко);

По короткім розмислі [роздумуванні] чоло його наморщилось і уста міцно стиснулися (І. Франко);

Я бачив, як побагровіло Освальдове обличчя і стиснулись щелепи (П. Колесник);

// Згинаючись і притискаючись один до одного, утворювати кулак (про пальці рук).

Він гримнув на жінку злим, здушеним, хриплим голосом. Руки самохіть стиснулись в кулаки (М. Коцюбинський);

// Збиратися, складатися (в складки, зморшки і т. ін.).

Наче хмара насунула на ясне обличчя Колісникове: брови стиснулися, а очі .. угородилися в непоказне обличчя старої (Панас Мирний);

// також без дод. Зіщулюватися.

Тамара дивиться на нього, а він щулиться, стискується, де поділась його бундючність..? (А. Хижняк);

Він згорбився, стиснувся, втягнув голову в плечі і мовчки сидів у присмерках, пригнічений сумом (З. Тулуб).

3. Стояти близько, впритул один до одного.

Схлипуючи й дрижачи, стиснулися вони в купу, як вівці під дощем (З. Тулуб);

У підсиненім повітрі затріпотів червоний прапор, і селяни, стиснувшись навколо нього, пішли до панського палацу (М. Стельмах);

// перен. Бути розташованими на дуже близькій відстані один від одного.

Будівлі щільно стиснулись на довгій піщаній косі;

// перен. Збиратися, нагромаджуватися у великій кількості (про думки, почуття).

Похмурі думки стиснулися в його душі.

4. Потискати одна одну (про руки).

Таємне віче розійшлось таємно; .. ніхто не озивався; ручки́ стискались мовчки на прощання (Леся Українка);

Руки їхні зблизились.., злилися в нервово-гарячому потискові і стискалися все міцніше (О. Гончар);

// з ким, розм. Обійматися.

З ким сьогодні щиро стискався [доктор Бессервіссер], тому завтра наплює в лице (І. Франко).

5. тільки 3 ос. Здавлюватися від болю або під впливом сильного переживання (про груди, горло і т. ін.).

Від того погляду мої груди стискалися, вся моя істота тремтіла (І. Франко).

6. Звужувати своє русло (про потік, річку і т. ін.).

Потік спочиває, любуючися, але на те лиш, щоб за кілька кроків знов забитися, запінитися, .. стискаючися між двома плитами (Г. Хоткевич).

7. тільки недок. Пас. до стиска́ти, сти́скувати.

(1) Стиска́ються (сти́скуються) / сти́снулися (сти́слися) кулаки́ (ру́ки [в кулаки́], па́льці [в кулаки́]) – хтось розгніваний, обурений чиїмись словами, вчинками та готовий обстоювати свою правоту; хтось перебуває в стані крайнього напруження.

– Що їм [панам] до суду і людської кривавиці? – стиснулись кулаки в чоловіка (М. Стельмах);

Кому ж не стиснуться раптово руки Від помсти лютої жаги? (Леся Українка);

Злість охвачує його .. Голова горить, руки стискаються в кулаки (М. Коцюбинський);

Його пальці стискувались в кулаки. У цю страшну для нього годину він ждав, що князь Святослав обмовиться, розповість, як і коли думає вирушати в гори (С. Скляренко).

ЗАВМИРА́ТИ (про серце — під впливом сильного почуття втрачати нормальний ритм, ніби зупинятися), ЗАМИРА́ТИ, ХОЛО́НУТИ, ЗАХО́ДИТИСЯ, УМЛІВА́ТИ (ВМЛІВА́ТИ), СТИСКА́ТИСЯ, СТИ́СКУВАТИСЯ, ТЕ́РПНУТИ, ОМИРА́ТИ діал. — Док.: завме́рти, заме́рти, похоло́нути, похоло́ти, захоло́нути, зайти́ся, умлі́ти (вмлі́ти), сти́снутися. Завмерли серця дівочі в німій тузі (О. Довженко); Здумаю, що, може, яка пригода йому в дорозі сталась, то й серце моє похолоне (Марко Вовчок); У мене аж серце зайшлося і сльози на очах виступили (І. Микитенко); Їй серце умлівало з жалю за тими голодними, хоч невідомими їй людьми (М. Коцюбинський); Серце мені стиснулося: он вони — рідні Карпати! (І. Муратов); Васьчине серце спинялося й терпло від сорому й образи (Ю. Смолич); Серце йому омирало... (Марко Вовчок). — Пор. 5. би́тися.

СТИСКА́ТИСЯ (щільно з'єднуватися, зводитися докупи), СТИ́СКУВАТИСЯ, СТУЛЯ́ТИСЯ, ЗЦІ́ПЛЮВАТИСЯ, ЗАЦІ́ПЛЮВАТИСЯ (про зуби, губи); СТИНА́ТИСЯ (про зуби); БГА́ТИСЯ (про пальці, кулаки тощо). — Док.: сти́снутися, стули́тися, зці́питися, заці́питися, стя́тися, зібга́тися (зобга́тися рідше). Од пекучої туги руки Черниша стискалися в кулаки (О. Гончар); — Ех! — так зуби стиснулись, що іншим разом побоявся б, аби не розсипались (М. Трублаїні); Десь недалечко хтось потихесеньку дитину люляв — і очі стулялися (Марко Вовчок); У неї зціпилися руки над головою, а лице зарилося тісно у постіль (О. Кобилянська); Кулаки бгаються, з горлянки от-от крик зірветься, не знаю й сама, що зі мною (Ю. Яновський).

СТИСКА́ТИСЯ (зменшуватися в об'ємі, ставати компактнішим), СТИ́СКУВАТИСЯ, УЩІ́ЛЬНЮВАТИСЯ, СКОРО́ЧУВАТИСЯ фізіол. (про тканини, органи, клітини). — Док.: сти́снутися, ущільни́тися, скороти́тися. Рідини при нагріванні розширюються, а при охолодженні стискуються; Збираючись в ударний кулак, ущільнюючись, полки готувались до вирішального штурму (О. Гончар); М'язи скоротилися.