СКРЕГОТУ́ХА, и, ж., розм.
Та, що безупинно скрегоче, скреготить (у 3 знач.).
Заскреготала сорока, та що далі, то все хутчіш та все дрібніш... – А бодай тобі заціпило, скреготухо! – крикнув горобчик (Леся Українка).
-и, ж., розм.
Та, що безупинно скрегоче, скреготить (у 3 знач.).