ВИСТРАЖДАНИЙ

ВИ́СТРАЖДАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до ви́страждати 2.

Вона сказала слова, добре обмірковані і вистраждані, рішення прийняла безповоротно і змінювати його не збиралася (В. Собко);

Цінуйте серцем вистраждану мить (І. Гнатюк);

[Флорентієць:] Мій перший твір! Мій вистражданий. Досі Я пам'ятаю жар того литва (Л. Костенко).

2. у знач. прикм. Який зазнав багато страждань.

Не мав наміру [Саїд] в чімсь перечити, терзати болями стару, вистраждану жінку, матір! (Іван Ле);

Добриня раптом відчув, як щось здригнулося в його вистражданій душі (В. Малик).

ВИ́СТРАЖДАНИЙ (який зазнав багато страждань; здобутий важкою працею, великими зусиллями), ГОРЬО́ВАНИЙ, ГОРЬОВИ́Й рідше. Не мав наміру (Саїд).. терзати болями стару, вистраждану жінку, матір! (І. Ле); Вдихав теплі подуви жаданої весни, якій судилося стати весною вистражданої перемоги (С. Журахович); Горьований, товаришу, наш народ (В. Логвиненко); Тільки й ждуть (пани), доки мужик їм привезе того хліба горьованого (І. Микитенко); Я пройшла крізь роки, крізь розлуку свою горьову, Може, тільки тому, що я клятву ту в серці тримала (Л. Забашта).