В'ЇЖДЖА́ТИ (УЇЖДЖА́ТИ) (їдучи, потрапляти в межі, всередину чогось), В'ЇЗДИ́ТИ (УЇЗДИ́ТИ), ЗАЇЖДЖА́ТИ, ЗАЇЗДИ́ТИ, ВКО́ЧУВАТИ (УКО́ЧУВАТИ) розм., ВКО́ЧУВАТИСЯ (УКО́ЧУВАТИСЯ) розм.; ВЛІТА́ТИ, ВСКА́КУВАТИ (УСКА́КУВАТИ) (швидко). — Док.: в'ї́хати (уї́хати), заї́хати, вкоти́ти (укоти́ти), вкоти́тися (укоти́тися), влеті́ти, вско́чити (уско́чити). У двір в'їжджала ціла валка карет (І. Нечуй-Левицький); Коні були добрі, і за годину загін в'їхав у мовчазний зимовий ліс (О. Донченко); В село в'їздили (партизани) з піснями (Ю. Яновський); Коли це ворота рип: заїжджають до двору черкеси в шапках (Григорій Тютюнник); Залізна брама стояла широко отворена, і віз за возом заїздив на подвір'я (О. Кобилянська); Коли Гарецький вкотив на подвір'я Огієвських, Таїсія Федорівна.. не впізнала, хто завітав до них (П. Кочура); Потім віз м'яко вкотився на подвір'я, зафоркали коні, загриміли двері (М. Стельмах); На повній швидкості автомобілі влітають у Чаплинку (О. Гончар); Ізяслав ускочив у Київ, увірвався слідом за товарами Долгорукого, які везли на поживність киянам (П. Загребельний).
УКОТИ́ТИСЯ¹ див. уко́чуватися¹.
УКОТИ́ТИСЯ² див. вко́чуватися¹.