ПАЛАДИН

ПАЛАДИН (итал. paladino, от позднелат. palatinus - придворный), в средневековой зап.-европ. лит-ре название сподвижников франкского императора Карла Великого или короля Артура (легендарного вождя кельтов в Британии). Позднее П. стали называть доблестного рыцаря, преданного своему государю или даме. В переносном значении (иронич.) - человек, беззаветно преданный к.-л. идее или лицу.

ПАЛАДИН

первоначально название храбрых рыцарей Круглого Стола и соратников Карла Великого; впоследствии - вообще название рыцарей, составлявших свиту королей и князей.

Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Павленков Ф.,1907.

ПАЛАДИН

так назывались сподвижники Карла Великого; потом - вообще рыцари, составлявшие свиту короля.

Полный словарь иностранных слов, вошедших в употребление в русском языке.- Попов М.,1907.

палади́н

(фр. paladin ср.-лат..palatinus придворный)

1) в раннем средневековье в Зап. Европе - рыцарь из свиты короля, позднее - доблестный рыцарь, преданный государю или даме;

2) перен. верный рыцарь; человек, преданный определенной идее, делу, лицу.

Новый словарь иностранных слов.- by EdwART, ,2009.

паладин

паладина, м. [фр. paladin от новолат. palatinus – придворный]. 1. Средневековый придворный вельможа в Зап. Европе (истор.). 2. В романах и поэмах средневековья – храбрый, доблестный рыцарь (истор. лит.). 3. перен. Бескорыстный и воодушевленный поборник какой-н. идеи, поклонник и приверженец какого-н. лица (книжн. поэт. устар.).

Большой словарь иностранных слов.- Издательство «ИДДК»,2007.

паладин

а, м., одуш. (фр. paladin < ср.-лат. palatinus придворный).
1. ист. В средневековой Зап. Европе рыцарь из свиты короля, позднее — доблестный рыцарь, преданный государю или даме.
2. перен. Верный рыцарь, человек, преданный идее, делу, лицу.

Толковый словарь иностранных слов Л. П. Крысина.- М: Русский язык,1998.

ЛИ́ЦАР (РИ́ЦАР) іст. (західноєвропейський середньовічний феодал, який належав до військово-дворянського стану); ПАЛАДИ́Н іст. (із почту короля). Чує лицар серед бою, Що смертельна рана в грудях, Стиснув панциря міцніше, Аби кров затамувати (Леся Українка); Оточені півколом залізних рицарів, — імператор і його жона (П. Загребельний); Її (поеми Аріосто "Шалений Орландо") вісь — війна імператора Карла Великого та його паладинів.. з сарацинами (з журналу).

ПРИХИ́ЛЬНИК (той, хто підтримує, захищає, схвалює кого-, що-небудь, стоїть на чиємусь боці), ПРИБІ́ЧНИК рідше, ПРИХИ́ЛЕЦЬ заст.; ПОБО́РНИК, РЕВНИ́ТЕЛЬ книжн., ЛИ́ЦАР уроч., поет., ПАЛАДИ́Н уроч., поет., ОБО́ЖНЮВАЧ розм. (особливо щирий, завзятий прихильник); ПРОЗЕЛІ́Т книжн. (звичайно новий, недавній). (Штольц:) Ваша лаборантка рекомендувала мені вас як прихильника авіації (І. Микитенко); Кореспонденти, недавні прибічники,.. з обуренням ганьбили зрадника (І. Франко); — Подякуй од мене у Варшаві панам, моїм щирим прихильцям, котрі встоювали за мене, — сказав Єремія (І. Нечуй-Левицький); Дід Влас в одну мить налився холодною рішучістю і знову став.. непримиренним поборником своєї правди (Д. Бедзик); Ревнителі церкви несуть образи, гаптовані сріблом-злотом, бісером чудової оздоби (О. Довженко); Згадалося знову Баглаєві товариство, біля чийого вогнища щойно оце сидів,- совісні люди, такі стають лицарями праці й життя (О. Гончар); Сміючись, вона там ходить. А за нею вслід — веселий Гурт заклятих паладинів (переклад Лесі Українки); Антін суворо насупив брови. Всі ті почуття, що нахлинули було, щезли, залишилось одне роздратування, що завжди виникало в розмовах з обожнювачами гуцульської романтики (Р. Іваничук); Він зробив висновок, що історію цивілізації слід поділити на три епохи: кам'яну, бронзову і залізну. Цю свою теорію Томсен проповідував із запалом прозеліта (з журналу). — Пор. борець, шанува́льник.

ПАЛАДИ́Н, а, ч.

іст. У середні віки – рицар із почту короля;

// Відданий своєму королю або дамі, хоробрий, славетний рицар.

Як втікать Дон-Карлос мусив Разом з цілим товариством, А найкращі паладини Діла чесного шукали – .. Тож тоді й наш лицар віри Став ходить по всьому краю (Леся Українка);

Вона [Лоретта] стиха проказала останні слова романсу, ніби виголошувала нагороду відважному Жанові: І Жан зійшов, мов паладин, – На березі дружина й син. А навкруги юрба ревла (Ю. Яновський);

– Якщо ви справді надаєте такої ваги, – почав Отава, звертаючись тільки до Таї, бо ж вона була авторкою етюда, крім того, хотілося говорити йому лише з нею, не помічаючи її вірних паладинів (П. Загребельний);

// перен., перев. ірон. Людина, беззавітно віддана якій-небудь особі, пристрасний прихильник певної ідеї.

З соняшників сад у неї, Сміючись, вона там ходить, А за нею вслід – веселий Гурт заклятих паладинів (Леся Українка);

– А чи крім молока райських птахів є там також коров'яче ? – Лишень “карнейшен”. – Отже, мій милий паладин, треба б дістати і свіжого молока. Є там якісь вітаміни? (У. Самчук).