СТАРЕНЬКИЙ

СТАРЕ́НЬКИЙ, а, е.

Пестл. до стари́й 1–3.

Та най собі заспіваю, поки молоденька, Тоді буду газдувати, як буду старенька (з народної пісні);

– Ой умер старий батько І старенькая мати, Та нема кому щирої Тії радоньки дати (Т. Шевченко);

На ліжку тім лежав старенький дід, мов голуб сивий (І. Франко);

Коридором санаторію проходить лікарка з старенькою вже медсестрою (А. Головко);

Вечірній вітер турбував стареньку нашу грушу (Леся Українка);

Старенький гусак, як увічливий кавалер, обережно веде під крило стареньку гуску (Остап Вишня);

Хто вітриться кудись шукать якогось раю, – Тому я приказку стареньку нагадаю: Там хороше, де нас нема (Л. Глібов);

Хата хоч старенька, та чепурна, біла, – видно, біля неї ходили хазяйські руки (Панас Мирний);

На стареньких санях лежала вже ялинка. Василько почав лагодитись у дорогу (М. Коцюбинський);

На ньому була старенька солдатська шинель і студентський злинялий кашкет (О. Довженко);

// у знач. ім. старе́нький, кого, ч.; старе́нька, кої, ж., пестл. Людина, що прожила багато років.

Так старенький із старою День у день сварився, А козак із їх дочкою Тайкома любився (П. Куліш);

Побідкалась старенька, стала жалувати дітей (С. Васильченко);

Не плач, не плач, моя старенька, твій син повернеться назад! (В. Сосюра).

• ¬ приставка (0): -
• ∩ корень слова (1): СТАР;
• ∧ суффикс (1): ЕНЬК;
• ⏰ окончание (1): ИЙ;

1) rather old, oldish (див. старий)

2) (про дідуся) dear old one

див. старий