ЯДУЧИЙ

БО́ЛІСНИЙ (який завдає муки, душевних страждань), БОЛЮ́ЧИЙ, ПЕКУ́ЧИЙ підсил., ГРИЗО́ТНИЙ рідше, ГРИЗУ́ЧИЙ рідше, БОЛЯ́ЧИЙ рідко; ЖАГУ́ЧИЙ, ЯДУ́ЧИЙ (нестерпно пекучий); ЩЕМЛИ́ВИЙ, ЩЕМКИ́Й, ЩЕМЛЯ́ЧИЙ (який завдає тривожно-солодкого болю). Болісний спогад; Болісне прозріння; Її охопила раптом болюча журба (А. Шиян); Рана палала розпеченим залізом, а важкі й пекучі думи не давали забуття (З. Тулуб); Непередбачена гризотна туга схопила його за душу (О. Копиленко); Піп помітив на Василевім обличчі не то гірке розчарування, не то болячий відчай (І. Чендей); Бжеський почервонів: навіть на самоті не міг він згадувати цього ганебного випадку без жагучого сорому (З. Тулуб). — Пор. 5. важки́й.

ДОШКУ́ЛЬНИЙ (про слово, висловлення — який глибоко вражає, ображає, сильно діє на когось у негативному плані), ДІТКЛИ́ВИЙ (ДОТКЛИ́ВИЙ), БЕЗПОЩА́ДНИЙ, В'Ї́ДЛИВИЙ (УЇ́ДЛИВИЙ), ЇДКИ́Й, ЯДУ́ЧИЙ, ЯДУ́ШЛИВИЙ, ЯДУ́ШНИЙ, УЩИ́ПЛИВИЙ, РІЗКИ́Й, ХЛЬОСТКИ́Й, ТЕРПКИ́Й, ГІРКИ́Й, ГО́СТРИЙ, КОЛЮ́ЧИЙ, ЖАЛКИ́Й, ЖАЛЮ́ЧИЙ, ВАЖКИ́Й, ШПАРКИ́Й розм., ПЕКУ́ЧИЙ розм., РОГА́ТИЙ розм., ОПРИ́СКЛИВИЙ діал., ШКУЛКИ́Й (ШКУЛЬКИ́Й) діал. Поєдинок між Уласом і Гнатом на тому не закінчився, що вони обмінялися дошкульними репліками (Григорій Тютюнник); А хто ж оті.. діткливі слова Доручить Іванові сміло? (переклад П. Грабовського); Він, з розстановами, додаючи свого специфічного, безпощадного соусу, любісінько виклав наверх усю тую історію (А. Кримський); Марія терпляче зносила і глузування, і в'їдливі дотепи (М. Руденко); Як і всі самозакохані люди, Валуєв з їдкою іронією ставився й до тих своїх приятелів, дружбою яких користувався (В. Канівець); Разом з нею.. буде знищено все, що повідав (Таубенфельд) їй, що кинув їй у формі ядучих слів (Ю. Бедзик); Біжить Марія понад ставком додому, а в ушах дзвенять ядушливі, люті слова (В. Кучер); Гумор.. може звучати по-різному. Різкий і нещадний, пекучий і ущипливий (з журналу); Первоцвіт обпік Горецького лютим поглядом, хотів сказати щось різке (М. Ю. Тарновський); Коли замість слів.., хльостких і спокійних одночасно, почуємо істеричну лайку — значить, не все гаразд (В. Еллан); Слова мають свій смак. Є слова гіркі, як полин, є недостиглі слова, терпкі, як дикі кислиці (П. Загребельний); Слова були колючі, завдавали болю. Не ждав почути їх (П. Автомонов); Слова її здавались жалкими, як кропива, і кололися, мов їжак (Є. Гуцало); Старі черниці ловлять на гарячім учинку молодих послушниць і хихотять потім.., випльовують гострі жалючі слова (Г. Хоткевич); Фрузині слова тремтіли в його серці важким докором (І. Франко); — Мені припало до смаку, що своїми історіями показуємо ми силу дотепної та шпаркої одповіді (переклад М. Лукаша); Кров кинулась в обличчя Дмитрові. Його аж перехитувало від пекучих ударів слів (М. Стельмах); (Знаменський:) Або добийте мене одним словом, або звеліть жить.. (Олеся:) Навіщо ви такі рогаті слова промовляєте, аж страшно слухати (М. Кропивницький); Сей злобний, оприскливий гумор, що вибухав радістю лиш тоді, коли хтось із нас сказав дурницю, не піднімав наших дитячих душ, але здавлював, гальмував та душив їх (І. Франко). — Пор. 1. обра́зливий.

ЇДКИ́Й (який роз'їдає що-небудь, спричиняє сильне подразнення), ЯДУ́ЧИЙ, ЯДУ́ШЛИВИЙ, ГРИЗЬКИ́Й розм. Їдкий дим роз'їдав їй легені, та вона бігла в ту ядучу, руду, злу хмару... (І. Цюпа); Ядушлива пилюка; Він спокійнісінько почав пакати люльку, пускаючи з неї клуби гризького диму (І. Франко).

ОТРУ́ЙНИЙ (який є отрутою, має в собі, виділяє отруту), ОТРУ́ЙЛИВИЙ, ОТРУ́ТНИЙ рідко, ЯДОВИТИЙ, ЯДУ́ЧИЙ рідко, ТРУ́ЙНИЙ діал.; ТОКСИ́ЧНИЙ спец. (який є токсином, містить токсин). Вуж не отруйний, не страшний нітрохи, Корисний навіть (М. Рильський); Скільки ж він там в окопі пробув — газів отруйливих наковтавсь (О. Гончар); Збирали вони.. колекції метеликів, жуків, сколопендр, навіть отрутних тарантулів (З. Тулуб); Всі виходи вони замурували Цементом наглухо... Пустили газ ядучий (Л. Забашта); Кругом болото — грузьке, широке, Труйне повітря вдихають груди (П. Грабовський); В нашій країні значно розвинулись дослідження мікроскопічних токсичних грибів та викликаних ними отруєнь сільськогосподарських тварин і людей (з журналу).

ЯДУ́ЧИЙ, а, е.

1. Який спричиняє сильне подразнення (у 2 знач.); їдкий.

Ядучий дим стелився над степом (А. Шиян);

Вечеря затягнулася, надворі споночіло, а господарі й урядники їли, пили, смалили ядучий тютюн (М. Олійник);

Максим схлипував на плечі у Романова, жадібно вдихаючи запах шинелі друга, що гостро пахла тютюном і порохом, димом польового багаття і ядучим духом карболки (Н. Рибак);

Дим в'їдався в очі, дряпав горло – все навколо проймав його гіркий, ядучий запах (С. Журахович);

Синій дим перегару солярки заволікав ядучою хмарою потривожені поля (І. Цюпа);

// рідко. Те саме, що отру́йний 1.

Всі виходи вони замурували Цементом наглухо... Пустили газ ядучий, Та ми сміливі, кажуть, і живуч,. Ми йшли вперед і не вмирали (Л. Забашта);

// Сильний, дошкульний, різкий, холодний.

Ядучий вітер вичавлював з очей сльози (Н. Рибак);

Бійтесь дощів осінніх! Вони ядучі, брудні, вони псують ніжну шкіру в дівчат, псують одяг, і хутра, і стіни нових будинків (П. Загребельний);

// Викликаний чимсь їдким.

Він не міг вимовити й слова, бо зайшовся ядучим кашлем від самосаду (В. Кучер);

// З несвіжим, затхлим, важким для дихання повітрям.

Ні ядучих шахт отрута, Ні бездонних багнищ згуба, Ні безмовна пустка сіл, – Не згасили мрій і сил У народа-життєлюба (М. Бажан);

У сушарні, в ядучій імлі, Де тютюн мої груди малі Розпирав, розривав на шматки, Прибавлялись гайдуцькі синки (П. Воронько);

// перен. Нестерпний, пекучий (про почуття).

Генеральний писар мовчки попивав вино. Злість ядуча смоктала серце (Н. Рибак);

Михайла Хоменка третій тиждень гризла ядуча нудьга (В. Кучер);

Він просто міркував сам із собою вголос, розбовтував ядучу гіркоту (С. Журахович);

// перен. Який сильно і неприємно діє на орган зору (про колір).

Криниці й водорозбірні колонки, дощаті ларки, пофарбовані в ядучі кольори (В. Кучер).

2. перен. Уїдливий, ущипливий, дошкульний (про слова, вирази і т. ін.).

Лікарка!.. Буде знищена разом з усіма. І разом з нею .. буде знищено все, що повідав їй, що кинув їй у формі ядучих слів з самого дна свого серця (Ю. Бедзик);

Невеличкий, рухливий, з розумним лицем, начитаний, з гострим ядучим язиком, він [Ашенбреннер] був, як кажуть, чоловіком, що за словом в кишеню не полізе (з наук. літ.).

[jsiduczyj]

прикм.

jadowity