ВИСОКОБЛАГОРО́ДІЄ, я, с., перев. із займ. ваше, його, їх, іст.
У дореволюційній Росії – титулування штаб-офіцерів: майора, підполковника, полковника та інших рівних їм чинів, а також форма звертання до них.
Їх високоблагородіє пан справник, покінчивши своє діло з головою, вийшов сідати на повозку (Г. Квітка-Основ'яненко);
Як утомився вже начальник, тоді Зінько й собі озвався: – Чи під суд, ваше високоблагородіє, то й під суд, аби було за що (Б. Грінченко);
Його високоблагородіє зліз із коня, підійшов до Юхима Олійника. – Вставай, служивий. Прошу тебе як старий солдат старого солдата (Ю. Хорунжий);
– Ласкаво просимо, ваше високоблагородіє! Давно на Вас чекаємо (Василь Шевчук).
-я, с., заст.
Шанобливе звертання солдатів і матросів до старшого офіцера армії та флоту у Російській імперії.
в спол.
(ваше) високоблагородіє — (your) Hono(u)r, (your) Worship