ШКРАБИ, ів, мн. (одн. шкраб, а, ч.), діал. Шкарбани. Ноги [Юрка] хутко мокріли й мерзли в дірявих шкрабах (Козл., Ю. Крук, 1950, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 482.