ПРОКЛЬО́ВУВАТИСЯ

ПРОКЛЬО́ВУВАТИСЯ, ується, недок., розм. 1. З’являтися з яйця, пробиваючи дзьобом шкаралупу (про пташенят). Зозуленя прокльовується на десяту добу висиджування (Наука.., 8, 1966, 5). 2. Пробиватися, показуватися із землі, з-під снігу, з’являтися з бруньок (про листя, пагони рослин і т. ін.). Десь-не-десь прокльовувалася з землі свіжа зелень (Фр., III, 1950, 250); * Образно. Село одпливало й одпливало назад. Прокльовувались вогники у вікнах, меркли за деревами (Гуц., Скупана.., 1965, 23); // перен. Ставати помітним або відчутним. З його очей проглядали і настороженість, і обережність, і лукавство, а з-поміж них прокльовувався і знову десь причаювався розум (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 121). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 203.