ПО́ШЕПТ, у, ч., рідко.
1. Те саме, що ше́піт.
* Образно. Київ .. стрів Дорку тихим пошептом каштанів (Ю. Яновський).
2. Перешіптування.
– Чув я – кипить в громаді, Пошепти грізні пішли: “Вбиймо пана! Все одно нам! Нема правди на землі!” (І. Франко).
-у, ч., рідко.
1) Те саме, що шепіт.
2) Перешіптування.
[poszept]
ч.
podszept
див. шепіт