ЗАГА́ШНИК, а, ч., розм.
Потайне місце, де що-небудь сховано, зберігається; схованка, потайник.
– Запишеш усе, що замовлять на поминки, i витруси загашники своїх годувальників... (В. Яворівський);
Він вихоплює із загашника печатку, штемпелює листа (Ю. Іздрик);
* Образно. Голодний і холодний розпач знову огорнув його душу, і, щоб не думати про сумне, він почав виколупувати із загашників пам'яті полотна художників італійського Відродження... (Г. Тарасюк).
-а, ч., розм.
Потайне місце (де що-небудь сховано, зберігається), тайник.
м. прост.
magot m
див. прибудова