ХОЛОДИТИ

ХОЛОДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., кого, що і без прям. дод.

1. Пронизувати холодом; охолоджувати.

З похмурих дерев тихо сіється іній, падає за комір, холодить і до того промерзле тіло (Ю. Збанацький);

Обличчя й руки холодив мороз (М. Трублаїні);

// Обдавати прохолодою, освіжати (про воду, вітер і т. ін.).

Під самим лісом плила вузька глибока ріка. Змивала коріння старих дубів, холодила берег, на якім виростало буйне зілля (О. Кобилянська);

Вітерець ударяє в груди, пірна за сорочку і холодить ребра і живіт (Ю. Смолич);

Осінній вітерець холодив обличчя (П. Кочура);

// безос.

Стара Яворська .. на ніч Гнатові і Марку, як братам, послала на одному ліжку і вклала їх у постіль; з боків, щоб їм не холодило, вона попідтикала ковдру і звеліла спати (С. Чорнобривець);

– Дай-но, сину, фуфайку, бо щось холодить... (М. Зарудний);

// Напускати холоду (в приміщення).

Часто Воздвиженський одчиняв вікна й холодив хату (І. Нечуй-Левицький).

2. Викликати відчуття холоду (у 1 знач.).

Неприємно холодив за пазухою вузлик з нарубаними сестрою грудками рідної землі (П. Загребельний);

Розстебнувши на грудях гімнастьорку, ліг [Дорош] на траву. Земля ніжно холодила його розпаленіле тіло, він з приємністю відчував це і кілька раз вдихнув на повні груди пахуче лісове повітря (Григорій Тютюнник).

3. перен. Послаблювати, гамувати чий-небудь запал; заспокоювати, охолоджувати;

// у сполуч. зі сл. серце, кров, душа і т. ін. Викликати відчуття холоду (про страх, хвилювання, тривогу і т. ін.).

Серце щось недобре віщує, страх – не страх: якесь темне почуття холодить серце (Панас Мирний);

Пронизливо, холодячи душу, верещали авіабомби (М. Стельмах);

Прийшлося йому прожити тиждень гірше, ніж у пропасниці, у тому безмірному страху, що .. давить за душу, ссе за серце, холодить кров у жилах... (Панас Мирний);

Чому так рідко, так скупо обзиваються наші гармати́ Закрадалася хвилинна тривога, холодив груди неспокій (В. Козаченко).

ОХОЛО́ДЖУВАТИ (робити що-небудь холоднішим, холодним), ХОЛОДИ́ТИ, ОСТУ́ДЖУВАТИ, СТУДИ́ТИ, ПРОХОЛО́ДЖУВАТИ, ПРОХОЛОДЖА́ТИ рідше; ВИХОЛО́ДЖУВАТИ, ВИСТУ́ДЖУВАТИ (перев. про приміщення — випускаючи тепло); НАХОЛО́ДЖУВАТИ, НАСТУ́ДЖУВАТИ (сповнюючи холодом); ПРОМОРО́ЖУВАТИ (до дуже низької температури). — Док.: охолоди́ти, захолоди́ти, остуди́ти, простуди́ти, прохолоди́ти, ви́холодити, ви́студити, нахолоди́ти, настуди́ти, проморо́зити. Весняний вітер стиха віяв над виноградниками й охолоджував зогрітих працею робітників (М. Коцюбинський); Осінній вітерець холодив обличчя (П. Кочура); Високе густе різнотрав'я бризкало дрібною росою, приємно остуджувало гаряче від хвилювання тіло (М. Олійник); Туман, волога, свіжість літньої ночі студили гарячу голову (Григорій Тютюнник); Вода була солона і приємно прохолоджувала гаряче чоло (В. Кучер); Купаються (хлопці), поки осінь не простудить річку (Л. Смілянський); (Старшина:) Ми до вас гуртом, щоб поодинці хати не вихолоджувати (М. Кропивницький); Вона підносила до рота ложку, довго вистуджувала й спостерігала, як Данило втішався гарячим борщем (С. Чорнобривець); Їй було душно, ..і вона прикладала руку до шибки, щоб, нахолодивши, приложити до лиця (Панас Мирний); Як не топи в хаті, як не обкладай її гноєм, не нагрієш, бо вітер... влізе й настудить хату... (Грицько Григоренко); Для знищення квасолевого зерноїда.. насіння проморожують при температурі мінус 15 градусів протягом 2 діб (з газети).

ОХОЛО́ДЖУВАТИ (послабляти чий-небудь запал, заспокоювати), ХОЛОДИ́ТИ, ОСТУ́ДЖУВАТИ, РОЗХОЛО́ДЖУВАТИ (гасити яке-небудь почуття, бажання щось робити і т. ін.); ВИТВЕРЕ́ЖУВАТИ, ПРОТВЕРЕ́ЖУВАТИ, ТВЕРЕЗИ́ТИ, ОТВЕРЕ́ЖУВАТИ (повертати здатність тверезо мислити, спокійно сприймати що-небудь). — Док.: охолоди́ти, остуди́ти, розхолоди́ти, ви́тверезити, протверези́ти, отвере́зити. Плахоття поривався сперечатися, заперечувати, хоч дивний настрій редактора охолоджував його запал (С. Журахович); — Гарячковитих ми будемо остуджувати (О. Гончар); Павлов.. заспокоїв усіх, кажучи, що не годиться розхолоджувати митця перед виставою (Ю. Яновський); Колись будеш сама з себе сміятися; так дуже витверезить тебе само життя, та поки що я хочу тебе власною рукою з тих високостей звести назад до землі (О. Кобилянська); — Ну й терпуг ти, Наталко! Пиляєш і пиляєш. Замовчи! — з усіх сил гаркнув він.. Цей вигук протверезив її (А. Хижняк); Нічна стрілянина тверезила декого з обдуреної молоді (І. Ле); Оклики похвали отверезили його трохи (І. Франко). — Пор. 1. заспоко́їти.

ХОЛОДИ́ТИ (пронизувати холодом), СТУДЕНИ́ТИ, ЛЕДЕНИ́ТИ розм., МОРО́ЗИТИ, СТУДИ́ТИ. — Док.: захолоди́ти. Обличчя й руки холодив мороз (М. Трублаїні); Ранкова вода студенила ноги (І. Чендей); Сухий колючий сніг шмагав обличчя Свєнціцького, сипався за комір, леденив руки (З. Тулуб); Щасти бі, жнице! Рано встала ти, Роса студена ще морозить тіло (І. Франко); Ночі стояли холодні, і ноги студила колюча світанкова роса (І. Муратов).

ХОЛОДИТИ – ХОЛОДІТИ, ХОЛОДНІТИ – ХОЛОДНІШАТИ

Холодити, -джу, -диш, перех. і неперех. Робити щось холодним, холоднішим. Осінній вітер холодив обличчя (П.Кочура); – Дай-но, сину, фуфайку, бо щось холодить (М.Зарудний).

Холодіти, холодніти, неперех. Ставати холодним, холоднішим. Осінній час. Поволі холодіє (П.Дорошко); Хмуриться і холодіє. Буде дощ (Мирослав Ірчан); Кров, що вливала руки, сякла, холодніла (Марко Вовчок).

Холоднішати. Ставати холоднішим. Все меншали дні, холоднішали ночі (О.Гончар).

【未】

1) 使冷, 使凉

2) 晾凉, 放凉

◇ Холодити кров (吓得) 手御冰凉

To cool, to make cool, to chill, to refrigerate

Холоди́ти, -лоджу́, -ди́ш, -дя́ть