ЄВРОПОЦЕНТРИ́ЗМ, у, ч.
Філософська тенденція і політична ідеологія, за якими проголошується вищість європейських народів і західноєвропейської цивілізації над іншими народами і цивілізаціями в культурній сфері.
У рецензованому підручнику з історії стародавнього світу, як основна засада викладання навчального курсу, домінує європоцентризм (з наук. літ.);
Новим шляхом розвитку української літератури Михайло Драгоманов вважав цілісний європоцентризм, тобто орієнтацію на західні зразки (з навч. літ.);
Потужна перекладацька програма І. Я. Франка, зорієнтована на органічне засвоєння здобутків як західноєвропейських, так і східних літератур, набувала особливого значення в контексті поширеної на той час ідеї європоцентризму (із журн.).
Позиція європейців, яка полягала в оцінці ін. культур виключно з европ. точки зору, а часто і в приниженні цінності особливостей тих культур.
-у, ч.
Уявлення про європейський континент як про центр культурно-історичного розвитку людства.
[jewropocentryzm]
ч.
europocentryzm