КЛУМАК

КЛУМА́К, а́, ч., розм.

Те саме, що клу́нок.

Од'їхав чумак далеченько .. Другий би так і поїхав з клумаком, а чумак ні, свого ножа збувся, а клумака чужого не захотів (з переказу);

І ми, штовхаючись чемоданами, клумаками, торбами, рушили на вулицю (А. Дімаров);

Між пасажирів перебігає якесь пожвавлення, порух – вони беруться за клумаки і чемодани (О. Ірванець);

Біля кожного лежали кирка й лопата, а також чималий клумак – мабуть, із харчами та одягом... (І. Білик);

– Магдо, я не із тих, що пильнують тебе і ловлять за клумак буряків (М. Вінграновський).

ВУ́ЗОЛ (що-небудь, зав'язане у хустку, шматок полотна тощо), КЛУ́НОК, КЛУМА́К. Татари скочили на коні, прив'язуючи до сідел вузли награбованого (З. Тулуб); За прилавком (на базарі), обклавшись клунками і мішками, сидів Василь Лигун (М. Чабанівський).

КЛУ́НОК (торба або невеликий мішок з чим-небудь, пристосовані для носіння їх за плечима), ОКЛУ́НОК, КЛУМА́К, ТЛУМА́К розм. Чоловіки спочатку почали подавати клунки. Мар'ян взяв у дорогу три мішки: в одному було різне хатнє начиння, в другому — зерно, а в третьому, найменшому — одежа (М. Стельмах); Після врожаю Плахотку можна було іноді бачити з оклунком зерна у жигаївській пивниці, де він напивався (А. Шиян); Спорядивши воза, Кирило виніс кілька клумаків збіжжя нового урожаю (А. Іщук); Савчиха трохи тлумака не згубила — тяжкий такий (О. Маковей).

клума́к

[клумак]

-ака, м. (на) -аку, мн. -аки, -ак'іў