НАЧИНЯ́ТИ, я́ю, я́єш і НАЧИ́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАЧИНИ́ТИ, чиню́, чи́ниш, док., що.
1. Наповнювати, набивати чим-небудь внутрішність чогось (перев. про щось їстівне).
– А чоловік чистить, крає та береже його [свиняче м'ясо], одно варить, інше в димах коптить, начиняє ним ковбаси (І. Франко);
Дрібно посічіть цибулю, додайте посічену скумбрію, сардини, маслини й петрушку і цим фаршем начиніть помідори (з навч. літ.);
// Виготовляти таким способом яку-небудь кількість чогось.
– От якби можна було ковбас начинить, то-то б добре було, – поралась коло кендюхів та кишок стара Шумиха (Д. Мордовець);
* Образно. Микошу звиклого жо постійного недоїдання в Ніжині, начиняла [мати] їжею так, що тому аж млосно ставало (О. Полторацький).
2. перен., кого, розм. Постачати кого-небудь багатьма ідеями, думками, знаннями, повідомленнями і т. ін.
– Облиш мої нерви! – закричав Гейнц. – Мені остогидло все на світі: і оці безконечні відступи, і оцей танок смерті, і брехня, якою нас начиняють (П. Загребельний).
НАБИ́ТИ (наповнити що-небудь чимось, щільно вкладаючи, втискаючи всередину), НАТОВКТИ́ розм., НАТОПТА́ТИ розм., ЗАБИ́ТИ розм., ЗАГАТИ́ТИ розм., НАТОВКМА́ЧИТИ розм.; НАБГА́ТИ, НАПХА́ТИ розм., НАБЕ́ХКАТИ розм., НАТИ́СКАТИ розм. (безладно, жужмом); НАПАКУВА́ТИ (звичайно про певне вмістище на зразок валізи, шафи тощо або приміщення); НАЧИНИ́ТИ (гільзу — порохом, снаряд — зарядом і т. ін.). — Недок.: набива́ти, нато́птувати, забива́ти, зага́чувати, натовкма́чувати, напиха́ти, напако́вувати, начиня́ти (начи́нювати). Кирило.. витяг люльку і почав набивати (Панас Мирний); Набити в подушку пір'я; — То я книжками так натовк свої валізи (Т. Масенко); Дід натоптував у ящик сіна (Григорій Тютюнник); — А я довго при батькові не буду.., — безжурно говорить Клим і до самого краю забиває рот немудрою закускою (М. Стельмах); — І де ви.. свої книжки діватимете? Всю хату загатили (М. Стельмах); Шелест мовчки напихає й закриває чемодан (І. Кочерга); — О, людино! — загримів він до Романа. — Сирицею мішок набехкав! Тьху!.. (О. Гончар); Три сапети напакував дід Омелько (З. Тулуб). — Пор. вклада́ти, 1. накла́сти.
-яю, -яєш і начинювати, -юю, -юєш, недок., начинити, -чиню, -чиниш, док., перех.
1) Наповняти, набивати чим-небудь внутрішність чогось (про щось їстівне). || Виготовляти таким способом яку-небудь кількість чогось.
2) перен., розм. Постачати у великій кількості (які-небудь думки, ідеї і т. ін.).
недок. начиняти, начинювати, док. начинити
to stuff, to fill (with)
【未】 填满, 装满; 以… 作馅