ВЛУ́ЧНО.
Присл. до влу́чний.
Підпаски подолані відступають і здалека кидають грудками та паліччям, не дуже влучно (Леся Українка);
Висловлялась [висловлювалась] коректно, а що найкраще і в жінок рідко – завше коротко і влучно (О. Кобилянська);
Колись я сміявся з таких виразів, як: “одбити печінки”, “одбити пам'ять”, а тепер бачу, що народ досить влучно називає явища (В. Винниченко);
Захопившись можливістю полювати, коли йому заманеться, батько пропадав цілими днями на полюванні, влучно поціляючи то перепелиць, качок і бекасів, то зайців і лисиць (Б. Антоненко-Давидович);
Обидва “тигри”, що сховалися за невисокою цегляною коморою, били по нашій кам'яниці хоч і не часто, але влучно (Є. Доломан).
[włuczno]
присл.
celnie
Присл. до влучний.
Влу́чно, присл.
див. улад