ОБПОЮВАТИ

ОБПО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБПОЇ́ТИ, ою́, о́їш, док., кого.

1. Надмірно напувати, завдаючи шкоди.

Обпоїти теля молоком;

// Підносячи багато хмільного, доводити до сп'яніння.

Ганка взяла собі звичай щовечора обпоювати його добре і навіть із собою до комори брала фляшку [пляшку] горілки (І. Франко).

2. Поїти з певною метою зіллям, якому приписують чарівні властивості, чим небудь отруйним тощо.

– Я їм покажу, як заманювати чужих хлопців та обпоювати їх зіллям (Панас Мирний);

[Домаха:] Чула я, як ви і людям казали, що я й сяка, й така, що я чимсь обпоїла Василя (М. Кропивницький);

* Образно. Мене тоді, юнака першого гуляння, обпоїв той вітер, як дур-зіллям (С. Васильченко).

СПО́ЮВАТИ (навмисне давати багато алкогольного напою), НАПУВА́ТИ, НАПО́ЮВАТИ, ПІДПО́ЮВАТИ, УПО́ЮВАТИ (ВПО́ЮВАТИ), ОБПО́ЮВАТИ. — Док.: спої́ти, напої́ти, підпої́ти, упої́ти (впої́ти), обпої́ти. — Можеш сам пити, але моїх квартирантів не споюй, — сердито метала колючі іскри на Затонова Пилипівна (М. Чабанівський); — Запросимо секретаря з ради повітової, чи трафить по півночі до дверей, як ми його напоїмо (Лесь Мартович); Микола з жінкою старого батька підпоїли й приневолили розписку написати, щоб город од Івана одібрати (Грицько Григоренко).

недок. обпоювати, док. обпоїти

(горілкою) to poison with a drink; to hocus

обпоювати коня — to do harm to a horse by watering it unreasonably

Обпо́ювати, -по́юю, -по́юєш; обпої́ти, обпою́, обпо́їш, -по́їть, -по́ять; обпі́й, обпі́йте