ПРОКРЕ́СЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОКРЕ́СЛИТИ, лю, лиш, док.
1. що. Проводити риси, лінії на чому-небудь;
// Залишати слід на чомусь, рухаючись.
Повільно оберталась стріла, прокреслюючи в чистому небі чітку лінію (О. Донченко);
У небі звилася ракета. Вона прокреслила зелену рису у глибині хмар і зникла (В. Собко).
2. що, перен., рідко. Своїми обрисами позначати що-небудь.
Дорога зміїться понад Тисою, що чорними водами прокреслює контур державного кордону (з газ.);
Над майданом повисла хмара, звивисто прокресливши дорогу, куди пішло військо (П. Кочура).
3. тільки док., що і без прям. дод. Креслити якийсь час.
КРЕ́СЛИТИ (проводити риси, лінії на папері, землі тощо; виготовляти креслення, схему тощо), НАКРЕ́СЛЮВАТИ, РИСУВА́ТИ, ПРОКРЕ́СЛЮВАТИ, ПРОРИСО́ВУВАТИ (проводити риси, лінії); ПРОКЛАДА́ТИ (позначати на карті напрям руху корабля, літака і т. ін.). — Док.: накре́слити, нарисува́ти, прокре́слити, прорисува́ти, прокла́сти. Бутаков не просто креслив на карті контури берега та островів, він уважно вивчав їх геологічну структуру (З. Тулуб); Старий мідник кинув своє ремесло, по цілим дням читав книжки, рисував і вираховував усілякі шруби та коліщатка (М. Коцюбинський).
-юю, -юєш, недок., прокреслити, -лю, -лиш, док.
1) перех.Проводити риси, лінії на чому-небудь. || Залишати слід на чомусь, рухаючись.
2) перех., перен., рідко. Своїми обрисами позначати що-небудь.
3) тільки док., перех. і неперех. Креслити якийсь час.