ГОНИ

ГО́НИ¹, ів, мн.

Переслідування, цькування звіра під час полювання.

Почалися гони. Крик, шум, гам. Тріщить десь ліщина, гавкають собаки, стріляє старшина загонщиків... (Остап Вишня);

Ще малим плакав [Юхим], бачачи вбиту пташку або безжальні собачі гони за нещасним зайчиком (П. Загребельний);

// Те саме, що гони́тва 1, 2.

[Яким:] Коня треба. Будуть гони, а без коней далеко не втечеш (Б. Грінченко);

Го-го – почалися гони. Тепер уже не бігли насліпо пушкарі, а йшли, хоч і обережно, але впевнено, оточуючи невеличкий лісок (Г. Хоткевич).

ГО́НИ², го́нів і гін, мн.

1. Старовинна українська народна міра довжини від 60 до 120 сажнів.

Той змій та такий був сильний, що за гони до себе не підпускає, так диханням і побиває (з казки);

Пройшовши кілька гонів, перебрались вони через глибоку балку і з милю простували рідким лісом (О. Стороженко);

Ми йшли, туристи, сотні гін Розміреним і впертим кроком (М. Шеремет).

2. Те саме, що гін 2.

На перших же гонах (ще, мабуть, Невкипілий і цигарки не докурив) передня жатка – тиць, і стала. Під'їхала друга і теж стала, і так усі (А. Головко);

При визначенні норми виробітку врахована довжина гонів, врожайність культури та марка комбайна (з наук. літ.).

ГОНИ – ГІН – ГОН

Гони¹, -ів. Переслідування, цькування звіра під час полювання.

Гони², гонів і гін. 1. Українська старовинна народна міра довжини від 60 до 120 сажнів. 2. Смуга поля, що обробляється в один захват.

Гін, гону. 1. Дія за значенням гнати, гнатися. 2. Те саме, що гони² 2. 3. Стан і поведінка багатьох тварин у період парування.

Гон, -а. Одиниця виміру плоского кута в метричній системі мір XVIII ст. (1/100 прямого кута).

Див. також ...гон.

ГІН (смуга поля, що обробляється машиною, знаряддям в один захват), ГІ́НКА, ГО́НИ мн. Брався (батько) до коси і спрагло проходив гін, а відтак і другий, бо здавна любив і умів косити (В. Дрозд); Другу гінку вони вже не загонили нарізно, а орали спільно, плуг за плугом (Л. Яновська); Гучніше загуркотів, вертаючись із протилежного кінця гонів, трактор (І. Рябокляч).

ГО́НИ (старовинна міра довжини), ПО́ПРИЩЕ. Городище розкинулось на багато гонів (І. Цюпа); — Дідусю! А до Володимира ще далеко?.. — Поприщ буде двадцять і п'ять (А. Хижняк).

• ¬ приставка (0): -
• ∩ корень слова (1): ГОН;
• ∧ суффикс (0): -
• ⏰ окончание (1): И;

Стан і поведінка ссавців (оленів і лосів) у період парування (вересень-жовтень), під час якого самці видають характерні звуки та змагаються один з одним.

мн. мисл.

pursueing, chasing

Го́ни, гін і го́нів, го́нам

див. далечінь