ВИСОКІСТЬ

ВИСО́КІСТЬ, кості і поет. ко́сті, ж.

1. Те саме, що висота́ 2.

Небо синіло в високості чисте, безхмарне (М. Коцюбинський);

Розбуджена .. невтомним щебетанням жайворонка у високості, трубним криком журавлів, відчуває людина стремління пригорнути весь голубий світ (Григорій Тютюнник);

У високості, в синяві ясних небес кружляв неквапно сокіл (Василь Шевчук).

2. Висока, гірська місцевість.

Подекуди на половині високості гір виступали тераси (І. Нечуй-Левицький);

Не забуду ті долини, Сині високості, Як із кожної хатини Нас гукали в гості (М. Нагнибіда).

3. перен. Велич, величчя.

Не згинув ти [український народ]; Зберіг високість духу, Не витратив багатої снаги (П. Грабовський);

Вогнем схопився Київ у творчій високості! (П. Тичина);

– Кохана! – сказав поет. – Я відкрию тобі високості радощів! (А. Крижанівський).

4. (в офіційних текстах – з великої літери) у сполуч. із займ. ваша, його, її, їх. Титулування деяких осіб, належних до роду монарха, при звертанні до них або в розмові про них.

– Ваша високість, які ж ласощі для чоловіка, що йому завтра відрубають голову? (П. Загребельний);

– Їдьте і не зволікайте .. – Обов'язково, ваша високість! (Г. Колісник).

ВЕ́ЛИЧ (повнота видатних, надзвичайних рис, особливостей когось, чогось великого, могутнього, які викликають подив, повагу), ВЕЛИ́ЧЧЯ, ВЕЛИ́ЧНІСТЬ, ВЕЛИЧА́ВІСТЬ, ВИСО́КІСТЬ, МАЄСТА́Т зах. Одвічну вашу (гру) велич і красу.. на береги Дніпрові.. у вдячливому серці понесу (О. Гончар); Мати з дитям на грудях, мати біля колиски.. Вона творить майбутнє, вона творить величчя Вітчизни (І. Цюпа); Стоїть там дуб, могутній, як земля. Яке величчя і незламна сила! (М. Рильський); Розповідає вітер... про Єгипет, про його величність (Леся Українка); Спокійна ясність, величавість творів української керамічної скульптури.. відповідають національному духові народу (з журналу); Не загинув ти (український народ), зберіг високість духу (П. Грабовський); А сонце звільна, велично і супокійно виринало в своїм маєстаті (І. Франко).

ВИСОТА́ (простір на великій віддалі від землі), ВИСОЧИНА́, ВИСОЧІ́НЬ, ВИШИНА́, ВИСО́КІСТЬ, ПІДХМА́Р'Я перев. поет., ПІДНЕБЕ́ССЯ перев. поет., ВИСЬ поет., ПІДНЕБЕ́СНІСТЬ рідко. І сонця радіснеє коло світить нам буде з висоти (В. Сосюра); Настав вечір. В космічній височині заблищали зірки (О. Досвітній); В ясну височінь злетів жайворонок (О. Донченко); Ми не бажаємо війни! Хай над містами й нивами Сіяє сонце з вишини (І. Нехода); У високостях голубих.. Співець просторів весняних Вже дзвонить срібними піснями (Б. Грінченко); За високою струнною дзвіницею.. десь у білому підхмар'ї зникають лебеді (М. Стельмах); — Я літаю, я шугаю, неначе орлиця в піднебессі понад верхами гір (І. Нечуй-Левицький); Десь під нами залишились хмари. Стала ближче недосяжна вись (М. Шеремет).

1) height; перен. loftiness, elevation, sublimity

2) в спол.

ваша високість (титул) — your Highness

Висо́кість, -кости, -кості, -кістю