ОПАЧИ́НА

ОПАЧИ́НА, и, ж., діал. 1. заст. Весло. Чубаті запорожці, м’язисті, просмолені смолою і просолені морськими хвилями, гребли здоровезними опачинами й співали (Довж., І, 1958, 266). 2. В’язка хворосту або очерету. Треба опачини — мостити греблю (Сл. Гр.). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 704.