СТИНА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., СТЯ́ТИСЯ, ЗІТНУ́ТИСЯ, зітну́ся, зітне́шся, док.
1. Битися зі зброєю в руках; брати участь у битві, вступати в боротьбу.
– Люди стинаються з людьми... кров річками ллється... (Панас Мирний);
– Тільки стялись на шаблях, зараз так і положив його вражий кармазин (П. Куліш);
Загони зітнулися на рівному степу під Компаніївкою (Ю. Яновський);
Сколихнеться весь світ, як зітнуться війська (І. Вирган);
// перен. Сперечатися, вступати у суперечку, сварку.
Між селянами такими, Що стинались з судовими, Зачепивсь і наш козак (І. Манжура);
Як кремінь і криця, стялись роди – Гутенюки з Палійчуками (М. Коцюбинський);
Нема місця Маркові на бригаді, з першого дня він у тім пересвідчився, із нехтуванням поставився до бригадира, прилюдно зітнувся, виявив своє обурення (К. Гордієнко);
// Виступати один проти одного; боротися.
Комсомольці гули, як джмелі, І стиналися в спорі (С. Крижанівський).
2. Міцно стискатися (про зуби).
Як мати вість таку почула, То тілько вічно не заснула, Бо зуби у неї стялись (І. Котляревський).
3. рідко. Вкриватися льодом (про річку, озеро і т. ін.).
Настала осінь. Подихнули морози, зціпили землю, зв'ялили гаї та діброви. Річка стялась і заблищала склом межи чорними берегами (М. Коцюбинський).
◇ (1) Стина́тися / стя́тися (зітну́тися) зуб на зуб – сваритися, зчиняти лайку.
В хаті заїдня́, колотнечі: содома піднялась, що й не сказати. Мася з матір'ю зуб на зуб стинається (А. Свидницький).
СТИНА́ТИСЯ², а́ється, недок., ЗІТНУ́ТИСЯ, не́ться, док.
1. рідко. Піддаватися зрізуванню.
Чагарники ламкі і легко стинаються.
2. тільки недок. Пас. до стена́ти².
СТИНА́ТИСЯ³ див. стена́тися.
БИ́ТИСЯ (з ким і без додатка — брати участь у бою, битві, битися зі зброєю в руках), БОРО́ТИСЯ, ВОЮВА́ТИ, ВОЮВА́ТИСЯ розм., РАТОБО́РСТВУВАТИ заст. (звичайно про тривалішу дію); СТИНА́ТИСЯ (вступати в бій). — Док.: стя́тися (зітну́тися). З цього будиночка ревкомівці стріляли по махновцях, а потім билися в степу до останньої шаблі (Григорій Тютюнник); За що ж боролись ми з ляхами? За що ж ми різались з ордами (Т. Шевченко); Воюють день, воюють два. На третій день, ой, горе! (Леся Українка); — Ой, та цур вам, напосіли на матір. Та про мене, робіть, як собі знаєте. Хоч і всі завтра йдіть та воюйтеся. І ти ж, дівко, з рогачем (А. Головко); Єдине, що хотілось зробити князю Святославу в цю хвилину, — підтримати воїна Микулу, ..пообіцяти, що трудиться і ратоборствує він не марно (С. Скляренко); — Люди стинаються з людьми... кров річками ллється... (Панас Мирний).
СТИСКА́ТИСЯ (щільно з'єднуватися, зводитися докупи), СТИ́СКУВАТИСЯ, СТУЛЯ́ТИСЯ, ЗЦІ́ПЛЮВАТИСЯ, ЗАЦІ́ПЛЮВАТИСЯ (про зуби, губи); СТИНА́ТИСЯ (про зуби); БГА́ТИСЯ (про пальці, кулаки тощо). — Док.: сти́снутися, стули́тися, зці́питися, заці́питися, стя́тися, зібга́тися (зобга́тися рідше). Од пекучої туги руки Черниша стискалися в кулаки (О. Гончар); — Ех! — так зуби стиснулись, що іншим разом побоявся б, аби не розсипались (М. Трублаїні); Десь недалечко хтось потихесеньку дитину люляв — і очі стулялися (Марко Вовчок); У неї зціпилися руки над головою, а лице зарилося тісно у постіль (О. Кобилянська); Кулаки бгаються, з горлянки от-от крик зірветься, не знаю й сама, що зі мною (Ю. Яновський).
недок. стинатися, док. стятися
to grapple (with); (у бійці) to come to blows (with), to skirmish (with); (у сварці) to quarrel, to come to words (with)
Стигнути (кров) [I]