Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Чудинов А.Н.,1910.
Новый словарь иностранных слов.- by EdwART, ,2009.
Большой словарь иностранных слов.- Издательство «ИДДК»,2007.
Толковый словарь иностранных слов Л. П. Крысина.- М: Русский язык,1998.
АПОСТРО́ФА, и, ж., літ.
Риторичний засіб – звернення (перев. несподіване) до одного із слухачів або читачів, до уявної особи або предмета.
Автор “Слова о полку Ігоревім” звертається до князя Ярослава з такою апострофою: “Галицький Осмомисле-Ярославе! Ти високо сидиш на своїм золотокованім престолі, підперши гори Угорські своїми залізними полками, заступивши королеві дорогу, зачинивши ворота Дунаю” (з наук. літ.).
Апостро́фа
• Апострофа
(грец. 'αποστροφής, букв. — відхилення, тут — звертання)
- стилістична фігура; безпосереднє звертання до відсутньої особи, персоніфікованих явищ природи, предметів, абстрактних понять (див. Персоніфікація) тощо: "Згадайте, братія моя..." (Т. Шевченко); "Гей, ви, грізні, чорні хмари!/ Я на вас збираю чари..." (Леся Українка).
Ф. Д. Пустова.
Апостро́фа:
— звернення до відсутньої особи як до присутньої [55]
— звертання, стилістичиа фігура [36]
— повчання [46-2]
-и, ж.
Стилістична фігура: звертання до відсутньої особи як до присутньої, до мертвого як до живого.
[apostrofa]
ж.
apostrofa