СТІЖОК

СТІЖО́К, жка́, ч.

1. Те саме, що стіг.

Миша в стіжку не загине (прислів'я);

На току стіжків високих Стирчало щось мало не п'ять (С. Руданський);

Безліч довгих ожередів та стіжків нового, тільки що звезеного хліба запалали заразом (І. Нечуй-Левицький);

Стала [Катря] снопи складати. Накидає вилами на стіжок снопів, а тоді по драбині вилізе – викладе їх, та й знову (А. Головко);

* У порівн. – Оце маю пошану від рідної жінки, – удавано зітхнув батько, натягаючи на вуха велику, мов стіжок, заячу шапку (М. Стельмах).

2. чого, перен. Купа предметів, перев. однорідних.

На тарілці лежав цілий стіжок маринованої риби (І. Нечуй-Левицький);

На балкон намела завірюха Стружок легеньких стіжок (Т. Масенко);

// Про густе, скуйовджене волосся.

– А ще й учені книги пише [Тугаєвич]! – не витримує Матвій Боцюн, струсонувши огнистим стіжком своєї чуприни (М. Стельмах).

СТІГ (щільно укладена купа сіна, соломи, снопів і т. ін.); СТІЖО́К, КОПИ́ЦЯ, ПРИКЛА́ДОК розм., КОП'Я́К діал. (менших розмірів); ОДЕ́НОК діал. (на дерев'яній основі). Золоті стоги мріють на сонці (Ю. Яновський); Всі вони, спітнілі й червоні, хапалися як можна швидше скидати з воза сіно на стіжок (С. Васильченко); Скошу і свій горох, в копиці поскладаю (П. Гулак-Артемовський); Пішов (Іван) до маленького прикладу соломи (Л. Яновська); Одні (робітники) збивають сіно у вали, одні кінчають скидати в копички, там зносять копиці.. і закладають оденок (А. Крушельницький). — Пор. ски́рта.

стіжо́к

[с'т'іжок]

-жка, м. (на) -жку, мн. -жки, -жк'іў

[stiżok]

ч.

ścieżek

Стіжо́к, -жка́, в стіжку́; стіжки́, -кі́в

【阳】 垛, 小垛

див. стіг