ЧВЕРТУВА́ТИ

ЧВЕРТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., діал. Четвертувати. Він не хоче робити, хоч ти його чвертуй (Сл. Гр.); Ті стяте дерево корують, Ті ріжуть пилами, чвертують, Кладуть у стоси і в стоги (Фр., X, 1954, 320). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 288.