БАНА́ЛЬНИЙ (неоригінальний, надто звичайний, позбавлений свіжості, своєрідності), ПЛО́СКИЙ (ПЛАСКИ́Й), ТРИВІА́ЛЬНИЙ книжн. Автор смикає свого героя за ниточку, і все робиться так, як належить за банальними прописами (С. Журахович); Адвокатські прийоми, добірні фрази, пласкі дотепи полонили деяких слухачів (І. Ле); В житті доводиться контролювати себе загальновідомими істинами, навіть коли ці істини на перший погляд виглядають тривіальними (Ю. Смолич). — Пор. загальновідо́мий, шабло́нний.
ПЛО́СКИЙ (про тіло, обличчя — позбавлений звичайних округлостей, опуклостей), ПЛАСКИ́Й, ПЛЕСКА́ТИЙ (ПЛИСКА́ТИЙ), ПЛАСКУВА́ТИЙ, ПЛЕСКУВА́ТИЙ (ПЛИСКУВА́ТИЙ), ПЛЕСКОВА́ТИЙ (ПЛИСКОВА́ТИЙ), ПРИПЛЕ́СКАНИЙ, РОЗПЛЕ́СКАНИЙ (перев. про ніс); РІ́ВНИЙ (про лоб). Наче привид, стоїть перед Івановими очима класний наставник. Висока, плоска, кістлява постать у чорній рясі (П. Колесник); На його пласкому, витертому, мов тарілка, обличчі застигла сонна посмішка (С. Журахович); Сисой Дудов, увесь плескатий, як камбала, підійшов до Єршова (О. Донченко); Вода завирувала навколо його посинілих плескуватих, як дошки, литок (П. Загребельний); Обличчя його було мідно-червоне, плисковате з розкошеними очима й широкими ніздрями (З. Тулуб); Високий такий (чоловік) і приплесканий у фігурі (Є. Кравченко); Ніс у нього був розплесканий, ніздрі ворушились (Є. Гуцало); Мелашка впізнала Лаврінову русяву кучеряву голову, рівний лоб (І. Нечуй-Левицький). — Пор. сплю́щений.
ПОЛО́ГИЙ (про рельєф місцевості — який знижується поступово, не стрімко), ПОЛО́ЖИСТИЙ, СПА́ДИСТИЙ, НЕКРУТИ́Й, ПОХИ́ЛИЙ, ПОХИ́ЛЕНИЙ, ЗГО́РИСТИЙ, ПОКО́ТИСТИЙ розм., ПОВІ́ЛЬНИЙ розм.; ПЛО́СКИЙ, ПЛАСКИ́Й, ПЛЕСКА́ТИЙ (ПЛИСКА́ТИЙ), ПЛАСКУВА́ТИЙ, ПЛЕСКУВА́ТИЙ (ПЛИСКУВА́ТИЙ) (ПЛЕСКОВА́ТИЙ) (ПЛИСКОВА́ТИЙ) (який не має помітного схилу). Високі вали доходили за палацом до зелених пологих лук (І. Нечуй-Левицький); Вибрали зручне місце на положистому березі Сирдар'ї, де не було кущів та очерету (З. Тулуб); Хвилясто здіймалися лагідні київські узвишшя, порозрізувані спадистими ярами (П. Загребельний); Хутір Головатого стояв над річкою, трохи вище слободи, на некрутому косогорі (С. Добровольський); Огей пильно дивиться на застиглу воду, на чорну стіну скелі край води і на похилий, глинястий берег (О. Досвітній); Земля біля Хотина похилена до ріки і порізана глибокими ярами, які ближче до Дністра ширшають (О. Маковей); Недовго скакали обидва попутані коники. За третім скоком по згористій площі попадали на мураву (С. Ковалів); Хто боявся коли у Пренесті Чи у Вольсініях, лісом лямованих, Габіях чесних, Чи на покотистих Тібура горах — домів руйнування? (переклад М. Зерова); Холодна гора височенна, а схилок у долину повільний і рівненький (Марко Вовчок); Непривична до пут вода тухольського потока на хвилю притишилася, немов злінивіла, задрімала в плоских своїх берегах (І. Франко); Пласке узгір'я Братського степу уривається глибочезними байраками (Д. Бузько); Опукла й зверху плеската гора, така схожа на військовий шолом, виникла раптом зовсім близько з-за повороту (Ю. Смолич); Через кілька верстов рибалки пристали до берега й позносили мережі, неводи й посуд на плискувату піскувату пересип (І. Нечуй-Левицький); Внизу на плисковатому зеленому березі було розкидане каміння (І. Нечуй-Левицький).
РІ́ВНИЙ (про поверхню — який не має нерівностей, западин і підвищень), ГЛАДКИ́Й, ГЛАДЕ́НЬКИЙ пестл., ПЛО́СКИЙ, ПЛАСКИ́Й, ПЛЕСКА́ТИЙ (ПЛИСКА́ТИЙ), ПЛЕСКУВА́ТИЙ (ПЛИСКУВА́ТИЙ), ПЛЕСКО́ВАТИЙ (ПЛИСКО́ВАТИЙ), ПЛАСКУВА́ТИЙ. Місцевість була нерівна. Вибої, круті пороги чергувалися з рівними площинами (І. Сенченко); Курява стелилась по гладкому, як дзеркало, ставку і купалась у хвилях рожевого світла (М. Коцюбинський); Степанові подумалось, що ці бакаї не дадуть йому задрімати, не те що рівна, гладенька траса (Є. Гуцало); Перед ним невелика зимівля, яких чимало розкидано в нетрях Примор'я. Це темний дерев'яний зруб з плоским земляним дахом, що поріс травою і мохом (О. Довженко); Через якийсь час пароплав завернув на плаский острів з високими рудими кущами (Ю. Мартич); Верх гори рівний, навіть плискуватий (І. Нечуй-Левицький); Внизу.. лежала велика, хоч і низька, плесковата каменюка (Ю. Шовкопляс).
СПЛЮ́ЩЕНИЙ (який має форму чогось притиснутого зверху або стиснутого з боків), ПРИПЛЮ́СНУТИЙ, ПЛО́СКИЙ, ПЛАСКИ́Й, ПЛЕСКА́ТИЙ (ПЛИСКА́ТИЙ рідше), ПЛЕСКОВА́ТИЙ (ПЛИСКОВА́ТИЙ), ПЛЕСКУВА́ТИЙ (ПЛИСКУВА́ТИЙ), ПЛАСКУВА́ТИЙ. Журно шуміли колоски, маленькі, сплющені, ніби вимолотив хтось на пні (І. Цюпа); Здавалося, що тут мирні рибалки спокійно ловлять плескату камбалу (О. Донченко); Дівчина прийшла до Росі, стала на плисковатому камені й почала мити ноги (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. пло́ский.
Тёмный, плоский. Стилистические традиции переводной словесности и творчество на их основе «национальных» форм литературного выражения — те языковые силы, которые приходят на помощь быту и с ним вступают во взаимодействие. Ведь история русского литературного языка в значительной степени определяется историей перевода с иностранных языков. (Некоторый материал для изучения творчества форм литературного выражения в переводах XVIII века можно найти у акад. М. И. Сухомлинова в «Истории Академии Российской» (особенно т. 4—5) и в статье И. В. Шаль «К вопросу о языковых средствах переводчиков XVIII столетия» (Труды Кубанского пед. института, 1929, 2—3). Не будет парадоксальным утверждение, что диалект «щеголей» и «щеголих» XVIII века стал одной из социально-бытовых опор литературной речи русского дворянства конца XVIII — начала XIX веков. Эту мысль можно пояснить анализом бытовой речи Н. М. Карамзина в аспекте «щегольского» жаргона. Гавр. Петр. Каменев в одном из своих писем (1799) передает друзьям разговор Карамзина с Тургеневым о «переписке Юнга с Фонтенеллем из философии природы» и точно воспроизводит речь Карамзина. Вот слова Карамзина: «Этот автор может только нравиться тому, кто имеет темную любовь к литературе. Опровергая мнение других, сам не говорит ничего сносного; ожидаешь много, приготовишься, и выйдет вздор. Нет плавкости в штиле, нет зернистых мыслей; многое слабо, иное плоско, а он ничем не брильирует». В этом монологе ряд слов имеет такие значения, которые сатирической литературой засвидетельствованы как «щегольские», связанные с семантикой французского языка.— Например, с выражением «темная (курсив Каменева) любовь к литературе» надо сопоставлять щегольские фразы: «Он до того темен в свете, что и спать со мною хочет вместе» (Живописец, 1772, с. 53); слово плоский получает значение `банальный', `лишенный остроты', `без приятностей', в соответствии с франц. plat (ср. в «Лексиконе» И. Татищева, 1798: «cette pensée là est plate — сия мысль низка; elle a la physionomie plate — она имеет подлый вид», 2, 346). (Ср. в письме Е. А. Карамзиной к Дмитриеву: «от страха, чтоб не сказать какой-нибудь плоскости» («Письма Карамзина к Дмитриеву», 181). Ср. в «Выстреле» у Пушкина: «Я сказал ему на ухо какую-то плоскую грубость» и др. под.).
[Далее следует сноска:] Ср. Вяземский, «Фонвизин», с. 2; ср. в письме Карамзина к И. И. Дмитриеву: «В стихах его нахожу хорошее и очень хорошее, но иное темно, иное холодно» (258); у Пушкина в письме к брату от 24 января 1822 г.: «О прочих дошли до меня темные известия» (Переписка I, 39).
Мне страшен свет, проходит век мой темный
В безвестности, заглохшею тропой.
(Сон, 1816)
И вяну я на темном утре дней...
(Элегия, 1816)
В ней сердце полное мучений
Хранит надежды темный сон...
(Евгений Онегин, 3, XXXIX)
Ср.:
В сем сердце билось вдохновенье...
Теперь, как в доме опустелом,
Все в нем и тихо и темно. ..
(Евгений Онегин, 6, XXXII)
Тебе, но голос музы темной
Коснется ль уха твоего?
(Полтава, Посвящение)
Кончину ль темную судил мне жребий боев?
(Война, 1821)
И, жертва темная, умрет мой слабый гений...
(К Овидию, 1821)
и мн. др.
(Виноградов. Язык Пушкина, с. 196—197).
В. В. Виноградов.История слов,2010
Синонимы: