ВИСОКИЙ, А, Е.
Високий, а, е.
1) Высокій. Високий до неба, а дурний як треба. Ном. № 6347. Долина глибока, а могила висока. Мет. 79.
2) Высоко находящійся. Пошли, Боже, щастя з високого неба. Мет. 65.
3) Возвышенный. Ум. Височенький. Вийшла височенька дівчина. Стор. І. 99.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 188.