ВИСТРУ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СТРУНЧИТИ, чу, чиш, док.
1. кого, що. Випрямляти, вирівнювати, робити стрункішим.
Насправді дзеркало .. все-таки трохи брехало: воно ледь-ледь витягувало і тим самим виструнчувало постаті – цього разу якраз настільки, аби пані Рома лишилася цілком задоволеною своїм тілом (Ю. Андрухович);
Хоч рядовий, та відставний, і в цьому суть! Ніхто його не виструнчить, не крикне йому охриплим від перепою голосом – “тягни носок!”... (Василь Шевчук);
І підходить один, пружно виструнчив ногу, Став на груди поетові (чи це ява, чи сни?) (І. Драч).
2. перен., кого. Дисциплінувати, організовувати, впливати.
Тих, хто протестував проти колективізації відмовою працювати на землі, держава швидко виструнчила новими законами (з наук. літ.);
// що. Організовувати, формувати словесний матеріал (художній, науковий і т. ін.).
Заголовок виструнчує новелу, добрий заголовок – половина справи (В. Дрозд);
Збірку виструнчують філігранні дев'ять сонетів, написаних у неокласичному дусі (з наук. літ.).