АГНА́ТИ¹, ів, мн. (одн. агна́т, а, ч.), юр.
1. У давньому римському праві – усі члени сім'ї, які походять по чоловічій лінії від одного родоначальника, а також ті, які увійшли в сім'ю через шлюб або усиновлення (правова група на відміну від когнатів).
На ранніх етапах розвитку спадкового права законними спадкоємцями вважалися тільки агнати, тобто ті особи (вільні), які проживали в сім'ї та були під владою римського домовласника, незалежно від кровної спорідненості (з наук.-попул. літ.);
До агнатів належав не тільки батько сімейства та діти, прижиті ним у законному шлюбі, але й діти синів цієї сім'ї, жінка батька сімейства, його невістка, а також сторонні особи, прийняті в сімейство через усиновлення (із журн.).
2. У праві давніх германських народів – кровні родичі-чоловіки, зв'язані походженням по чоловічій лінії.
АГНА́ТИ², а́т, мн. (одн. агна́та, и, ж.), зоол.
Те саме, що безщелепні́ (див. безщелепни́й 2).
Безщелепні риби (агнати) не мали справжніх щелеп та зубів, їх скелети були не кісткові, а хрящові (із журн.).
-ів, мн.
У римському праві – усі члени сім'ї, які походять по чоловічій лінії від одного родоначальника, а також ті, хто ввійшов у сім'ю в результаті укладення шлюбу або усиновлення.