ПОВНОЗВУ́ЧНИЙ, а, е.
Який має достатню повноту звучання.
До її слуху міг би долітати .. голосний, повнозвучний бренькіт роя [рою] бджіл (О. Кобилянська);
І враз – заглушаючи всю метушню і гвалт – по квартирі розляглися широкі й повнозвучні акорди рояля (Ю. Смолич).
-а, -е.
Який має достатню повноту звучання.
Full-mouthed, sonorous, rotund