НАДИ́ХАНИЙ¹, а, е.
Дієпр. пас. до надиха́ти.
Я надиханий тобою, Краю рідний – стороно, Сонцем, квіткою, весною (П. Усенко);
Гуморески й сатири незабутнього Остапа Вишні напоєні любов'ю до рідного народу .. Цими самими почуттями надихані твори Степана Олійника, Сергія Воскрекасенка, Федора Маківчука, Дмитра Білоуса та інших (М. Рильський);
// нади́хано, безос. пред.
Лився спирт, накурено, надихано в вагоні (С. Скляренко).
НАДИ́ХАНИЙ², а, е.
Дієпр. пас. до нади́хати.
Для мрійника, як для мене, що бажає супокою й трохи вдоволення для своєї самітної душі, мав вид цих, неначе прозорих, дерев, надиханих інеєм (О. Кобилянська);
Десь недалеко по-нічному пахла м'ята .. І той любовний запах м'яти, і крони дерев у холодному сріблі, і та росою надихана ніч – все воно створено для любові (Ірина Вільде).
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до надихати. || надихано, безос. присудк. сл.