РІЗЬБЯ́РСТВО, РІЗЬБА́РСТВО, а, с.
1. Мистецтво створення малюнка, візерунка, зображення на твердому матеріалі.
Гуцульське мистецтво, його орнамент використовувалися поверхово: точно копіювався рисунок вишивки, різьбярства .. і переносився на глину без розуміння того, що кожний матеріал по-іншому сприймає той же елемент орнаменту (з наук. літ.);
До старовинних видів українського народного мистецтва належить різьбярство, яке широко застосовувалося в архітектурі й у побуті. Про це свідчать монументальні різьблені сволоки Чернігівщини, помережані виразним геометричним орнаментом деталі архітектурних споруд Київщини (з наук. літ.).
2. Мистецтво створення скульптурного зображення з каменю, дерева, кості і т. ін. різанням, вирізуванням.
Невелике дерев'яне погруддя Шевченка... Нехитре, напрочуд просте й скромне, виконане в безпосередній творчій манері народного різьбярства (з наук. літ.);
Саме сюди, у Чорнянку, і запросив на різдвяні канікули Д. Д. Бурлюк молодого Маяковського, з яким познайомився у вересні 1911 р. в Москві, в Училищі живопису, різьбярства й зодчества (з наук. літ.).
різьбарство, -а, с.
1) Мистецтво створення малюнка, візерунка, зображення на твердому матеріалі.
2) Мистецтво створення скульптурного зображення з каменю, дерева, кості і т. ін. різанням, вирізуванням.
[riz'bjarstwo]
с.
rzeźbiarstwo
див. різьба