Африк. міста-держави, засновані приблизно в XI-XII ст. народом йоруба над Ґвінейською зат. (переважно теп. Пд.-Зх. Ніґерія); найважливіші: Іфе — релігійний центр, Ойо — резиденція правителя, Ілорін і Бенін; утворювали конфедерацію з теократично-монархічним устроєм; розквіт у XIII-XVI ст., розвинуті ремесла і мистецтво (знамениті скульптури з бронзи); з XVIII ст. поступовий занепад.
∗∗∗
Африк. народ, проживає на пд. зх. Ніґерії, частково у Беніні й Тоґо, бл. 20 млн.; мова йоруба.
ЙО́РУБА, невідм., мн., одн., ч. і ж.
Один із найдавніших народів Західної Африки; представники цього народу.
Представники йоруба проживають на південному заході Нігерії та південному сході Беніну, а також на південному сході Гани та Того (з навч. літ.);
Традиційний чоловічий одяг йоруба зазвичай яскравіший, ніж жіночий (з газ.).
|
Йо́ру́ба, народ на западе и юго-западе Нигерии (где их называют нага) и в Того (ойо, ифа, иджеша, эгба, экити, ондо). Общая численность 19,6 млн. человек (1983, оценка). Язык йоруба. Большинство современных Й. живут в городах. Развиты ремёсла: ткачество, гончарство, кузнечное дело, плетение, резьба по дереву, окраска тканей. Торговля традиционное занятие женщин. Сельское население занимается тропическим мотыжным земледелием. Сохранились элементы родоплеменных культов, распространены ислам и христианство. |
невідм., мн. (одн. йоруба, ч.).
Народ, який мешкає в західній і південно-західній частині Нігерії; представники цього народу.
[joruba]
ж.
joruba (мова)