ҐЕРДАН

Ґерда́н. Жіноча нашийна прикраса з бісеру. Душа радуєть ся, коли побачить людина оті гуцульскі прикраси: полиці, столики, калитки, а відтак ручники, ґердани, вишивки і т. п. Се є гарне, і вся наша громада, що купує все тандитні і сьмішні дивани, чи там всяку иньшу віденьску сецесію, повинна тепер звернутись до краєвого базару і купувати там всьо своє, не дороге, а справді дуже гарне (Б., 1907, 74, 3); Збіркою гуцульських ґерданів і вишивок займуся дуже охотно. Перші позамовляла я вже у жінок деяких руських околиць (Коб., Листи, 8, 261); Одно, що знала добре й чинила радо, - шила та вишивала білля, силяла ґердани та бодзики і товар випасала (Коб., Земля, 223)// рум.. gherdan - 1) кольє, намисто, 2) вінок, корона; порівн. ґердан, рум. - широка стрічка, вишита дрібними пацьорками, що її носять на Західній Україні дівчата на шиї, парубки - на брилях, силянка (СЧС, 120).

-а, ч. , діал. Шерстяна стьожка або ажурний комірець із бісеру, якими в Галичині, на Буковині та в Закарпатті жінки прикрашають шию або голову, а чоловіки – капелюхи.

ґердан; ч. (рум.) шерстяна стьожка чи ажурний комірець з бісеру, якими в Галичині, на Буковині та Закарпатті жінки прикрашають шию або голову, а чоловіки - капелюхи.

узорна плетінка із скляних кольорових намистин напів- або круглої форми, яку дівчата носять як шийну прикрасу, пришивають на стрічку (парубки - на крисаню).

ґерда́н іменник чоловічого роду

ґердан, -а