ПРОВОРНИЙ

ЖВА́ВИЙ (про очі, погляд, обличчя — який часто змінює свій вираз), РУХЛИ́ВИЙ, ЖИВИ́Й, ШВИДКИ́Й, МЕТКИ́Й, БИ́СТРИЙ розм., ПРУДКИ́Й розм., ПРОВО́РНИЙ розм. (про очі, погляд). Її жваве личко пожурнішало на якусь мить (Є. Гуцало); Вужчають і світлішають.. рухливі очі Варвари (М. Стельмах); Як же він постарів! Той же вигляд живих очей, але голова посивіла (А. Хижняк); Сестра придивилась до неї пильніше, потім швидким поглядом слизнула по всій її постаті (Леся Українка); Очі її (Людмили) меткі бравенько пострілюють в усі боки (В. Яворівський); Одно тільки в нього неабияке — дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка (Панас Мирний); Прудкі очиці її сповнені невтомної цікавості (А. Дімаров); Вона задивилася на його проворні темні очі (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. рухли́вий.

РУХЛИ́ВИЙ (про людину — повний життєвої сили, енергії, здатний швидко рухатися), ЖВА́ВИЙ, МОТО́РНИЙ, ШВИДКИ́Й, МЕТКИ́Й, ПРОВО́РНИЙ, ПРУДКИ́Й, ВЕРТКИ́Й, В'ЮНКИ́Й, ВЕРТЛЯ́ВИЙ, ВЕРТЛИ́ВИЙ, ЛЕГКИ́Й, СПРИ́ТНИЙ, ПОВОРОТКИ́Й, КРУТЛИ́ВИЙ, ШУ́СТРИЙ розм., ВОРУХЛИ́ВИЙ розм., ВОРУХКИ́Й розм., ВОРУШКИ́Й розм., РУХЛЯ́ВИЙ розм., ЗВИ́ННИЙ діал. Змолоду.. був він рухливий, палкий до діла і проворний (І. Франко); Був собі хлопчик дуже жвавий, Моторний і цікавий (Л. Глібов); Маленька, кругленька, швидка й жвава, одягнена в зелене убрання,.. — вона здавалась русалкою (Панас Мирний); Загалом він був здоровий хлопець, а діяльне життя на полонинах зробило його звинним, метким (Г. Хоткевич); Ростом невеликий, але такий прудкий, жвавий, що навряд чи й двоє з ним справились би (О. Гончар); Хапкий, верткий, в'юнкий та спішний на вдачу, він і в звичайний час все чогось ніби кудись хапався, кудись поспішав, вертівся, метушився (І. Нечуй-Левицький); Кричить (Турн), рубає, вередує, не б'ється, бач, а мов жартує, Бо був вертлявий і силач (І. Котляревський); Товстий, окадкуватий, він ледве поспішав за вертливим, як в'юн, лакеєм (Панас Мирний); Пройшовся (Курбас) кімнатою, прудкий, легкий, у незвичній смугастій блузі (А. Хорунжий); Він маленький, дрібненький, мабуть, верткий, непосидячий і дуже спритний (І. Сенченко); Була вона досить повороткою, догадливою (О. Лупій); Попереду вискочила прудконога малеча, шустра й рожевощока (І. Цюпа); Чорне коротеньке пальто міцно охоплювало його добре виковану, ворухливу постать (О. Копиленко); Чубов не в міру ворухкий був піп (І. Ле); До гурту підходить рухлявий, як млинок, чоловік (Григорій Тютюнник). — Пор. 1. жва́вий, непосидю́чий, 1. спри́тний.

СПРИ́ТНИЙ (який швидко і добре що-небудь робить, працює, діє), ВПРА́ВНИЙ, ЗГРА́БНИЙ, МЕТКИ́Й, МОТО́РНИЙ, ПРОВО́РНИЙ, ШПАРКИ́Й, ПРУДКИ́Й розм., ЛО́ВКИЙ розм., ЗРУ́ЧНИЙ розм., ХАПКИ́Й розм., ЗВИ́ННИЙ діал., ШАМКИ́Й діал. Спритний, ловкий (Іванко) вилазив на самісіньку вершину груші, тряс її з усіх сил (А. Шиян); Мефодіїв супротивник був вправним вояком. Вже кілька разів він відбив Мефодійові удари (А. Хижняк); Гриценко поліз униз (із дзвіниці) такий зграбний, безстрашний (І. Сенченко); І всюди гуцул зручний, легкий, звинний (Г. Хоткевич).

ШВИДКИ́Й (про людей, тварин, засоби пересування тощо — який швидко біжить, летить, пливе, їде, здатний це робити), СТРІМКИ́Й, СТРІМЛИ́ВИЙ рідше, СКО́РИЙ, БИ́СТРИЙ, ПРУДКИ́Й, ГІНКИ́Й, ХУТКИ́Й, ШПАРКИ́Й, РОЗГО́НИСТИЙ, ПОРСКИ́Й, ПОРСКЛИ́ВИЙ, НЕВПИ́ННИЙ (НЕУПИ́ННИЙ) підсил., ШИБКИ́Й розм., ПОСПІ́ШНИЙ розм., ПОСПІ́ШЛИВИЙ розм., ЮРЛИ́ВИЙ діал., ПОХІ́ПЛИВИЙ (ПОХО́ПЛИВИЙ) діал., БО́РЗИЙ заст.; ШВИДКОНО́ГИЙ, ПРУДКОНО́ГИЙ, БИСТРОНО́ГИЙ, ЛЕГКОНО́ГИЙ (легкий на ходу, біг); МОТО́РНИЙ, ПРОВО́РНИЙ, МЕТКИ́Й, ЖВА́ВИЙ, МОБІ́ЛЬНИЙ, ЖИВИ́Й розм., СПІ́РНИ́Й розм., ШАМКИ́Й діал. (який швидко й охоче робить щось); ШУ́СТРИЙ (про тварин); ШВИ́ДКІСНИЙ (про засоби пересування); БІГУ́ЧИЙ, ЛЕТЮ́ЧИЙ, ПРУДКОБІ́ЖНИЙ поет., БИСТРОПЛИ́ННИЙ поет. (який швидко біжить, пливе, летить, тече); ЛЕГКОКРИ́ЛИЙ (який швидко летить). Молоденька швидка сарна Утікає в холодок (Є. Гребінка); Холодна стрімка вода бадьорила дівоцьку кров (К. Гордієнко); Водій "Хорха" засигналив.., щоб він (перехожий) випадково .. не ступив на крок лівіше, під їхню стрімливу, як ракета, машину (П. Загребельний); Рвуться вдаль за вітром скорим кущі і трави на землі (Л. Первомайський); Час летить, як ті летючі бистрі хмари на небі (І. Нечуй-Левицький); За прудкими ногами коняки пливуть санчата (М. Коцюбинський); Полетіла дівчинонька Самольотом гінким (пісня); Хуткою хвилею лягала пісня коням попід ноги (О. Ільченко); Шпаркий паротяг транс'європейського експреса в цей час загув гучно і довго (Ю. Смолич); Могутній, розгонистий в мові і рухах, він здається Нестеренкові справжнім орлом (М. Стельмах); — Він, фашист, хоч уже й обсмалений, але порский, як гадюка (О. Левада); Не спотикавшись, кінь порскливий Біжить, пуска по вітру гриву (Є. Гребінка); Машина легка і невпинна по асфальту проноситься вмить (О. Упеник); Два чоловіки качаються серед двору, борюкаються... Той, що зверху, лютий, як звір, шибкий, як вітер (Панас Мирний); Ми .. поїхали на залізницю і за чверть години мчалися поспішним поїздом до Варшави (І. Франко); Вітають піснями безжурними день Ой птиці, юрливії птиці (Н. Забіла); Летіли навстріч (Шульзі) швидконогі газетярі-хлопчиська (Н. Рибак); Звали дівчину Марта. Жвава, прудконога, вона встигала бути скрізь (О. Гончар); Я б розпізнала чуттям сліди бистроногої сарни (переклад М. Зерова); За таку бранку можна віддати табун легконогих степових лошиць (З. Тулуб); Лишилась вона такою ж меткою в рухах і моторною в роботі (Ю. Мушкетик); Мелашка була молоденька й невеличка на зріст, але проворна, жвава (І. Нечуй-Левицький); Усім країнам — членам міжнародної служби (рятування) необхідно мати мобільні загони (з газети); Вся осяяна дитячим щастям, жива, рухлива, Ялу щебетала про садок, музику (О. Досвітній); Чоловік спірний до роботи (Словник Б. Грінченка); Хороша була та Катря. Що то за весела! Що то за шамка була! (Марко Вовчок); На сонці вигравали шустрі ящірки (Ф. Бурлака); В небі швидкісний літак Окреслює пунктиром коло (Л. Дмитерко); (Михайло:) А у нас .. теж нічого коники — бігучі і сильні (І. Карпенко-Карий); Тоді вона була легка, жвава, летюча, як кізка (О. Гончар); Прудкобіжний кліпер вийшов з бою (Ю. Яновський); Польське море, хвилі бистроплинні! Моряки виходять у плавбу (Л. Дмитерко); За чайкою я лину легкокрилою, Морські вітри беруть в обійми нас (Л. Забашта).

ПРОВО́РНИЙ, а, е.

1. Швидкий і вправний у роботі (про людину); меткий.

Поки стара мати допленталась додому, проворна Настя вже роздяглася, поздіймала з голови стрічки та квітки і сховала в скриню (І. Нечуй-Левицький);

Донька – висока, голубоока, струнка та проворна, як в'юн, дівчина років п'ятнадцяти – жваво налагодила що слід до чаю (Л. Яновська);

Жухарев тим часом подався вперед, легкий, сухорлявий, проворний, як людина, що звикла багато бігати в житті (О. Гончар);

* Образно. Проворна зірка хвостом розсипала бліде багаття по чорному череві мовчазного неба (Іван Ле);

// на що, до чого. Який має певну схильність; охочий до чого-небудь.

Еней був парубок моторний І хлопець хоть куди козак, Удавсь на всеє зле проворний, Завзятіший од всіх бурлак (І. Котляревський);

Христя витягла жару. – Як же ти його візьмеш? – скрикнув Грицько .. – А до хлопців, не бійсь, проворна, – зло увернув він (Панас Мирний);

// Який діє спритно, швидко, вправно в руках людини (про знаряддя праці).

Нахилившися, майстер обтісує стовбур. Сокира слухняна і проворна (Ю. Яновський);

У руці [римаря] проворне шило. Дратва пасмом у зубах (М. Стельмах);

// Який характеризується спритністю, моторністю, жвавістю і т. ін.

Вона задивилась на його проворні темні очі й од того часу причепилась до його, як реп'ях (І. Нечуй-Левицький);

Параска, вдячна, схвильована, не могла натішитись невісткою, замилувано стежила за проворною постаттю (К. Гордієнко);

Холодна вода окропом ошпарила Тимофія .. Проворними рухами він під водою зірвав з себе чоботи, піджак, ривком піднявся вгору, на всі груди вдихнув повітря і знову занурився в ріку (М. Стельмах).

2. Надто рухливий, прудкий (про тварин).

У степу в траві пахучій, Коник, вдатний молодець. І веселий, і співучий, І проворний стрибунець (Л. Глібов);

Проворний пес утікав тепер до города, всі пустилися за ним (С. Ковалів);

Близенько біля хат Хуркоче табунець проворних куріп'ят! (М. Рильський).

◇ (1) Прово́рний на язи́к (д) див. го́стрий;

(2) Прово́рний (швидки́й) на язи́к – говіркий, балакучий.

Хай же друга невістка, що була тільки на язик проворна, кида їх разом з своєю коровою (Грицько Григоренко);

І гарна б жінка була Хвеська, усім гарна, та тільки на язик швидка (із журн.).

(швидкий) quick, swift, prompt; (спритний) nimble, agile; alert, deft, lissom(e), lithesome, adroit

див. бистрий

див. жвавий; спритний

Прово́рний, -на, -не