ЧУДА́ЧКА, и, дав. і місц. ці, ж.
Жін. до чуда́к.
[Тоня:] Справді, чудачка ви, Галю. Варто було через це хвилюватись (І. Кочерга);
Мала масу приклонників [прихильників], через неї люди вбивали себе. І раптом –, можете уявити собі цю чудачку, боїться! Боїться нашого Руді, як маленька дівчинка! (В. Винниченко);
Марко хотів шугнути крізь натовп, але раптом перед ним стала дівчина, чудачка з синіми очима (І. Микитенко).
Rzeczownik
чудачка f
dziwaczka f
ж.
originale f; drôle de femme {fam}, drôle de petite bonne femme
mujer extravagante (original, estrafalaria)
2. iseäratseja
3. veidrik
-и.
Жін. до чудак.