КЕ́САР (титул імператора Давнього Риму), ЦЕ́ЗАР, ЦЕ́САР.
МОНА́РХ (самовладний голова держави), ВІНЦЕНО́СЕЦЬ заст., ПОРФІРОНО́СЕЦЬ заст., КЕ́САР заст., ЦЕ́ЗАР заст.; ЦІ́САР (ЦЕ́САР) заст. (перев. в Австро-Угорщині); ДЕРЖА́ВЕЦЬ заст. (володар, що має права такого голови держави); САМОДЕ́РЖЕЦЬ, АВТОКРА́Т книжн., САМОДЕРЖА́ВЕЦЬ заст., САМОВЛА́ДЕЦЬ заст., САМОВЛА́ДНИК заст., САМОВЛА́ДЦЯ заст. (з необмеженою владою); ЦАР, ЦА́РИК зневажл. (перев. у Росії, Болгарії); КОРО́ЛЬ (у деяких зарубіжних країнах); ПОМА́ЗАНЕЦЬ заст., ПОМА́ЗАНИК заст. (над яким здійснено обряд помазання на престол). Барклай мовчки пішов виконувати накази монарха, хоч він і знав, що ці накази безглузді і лише заважають роботі штабу (П. Кочура); (Василько:) Було так, щоб державний вінценосець Своєму слову зрадив, віру вбив? (Є. Кротевич); Ти (слава) хоча й пишалась І з п'яними кесарями По шинках хилялась, А надто з тим Миколою.., Та мені про те байдуже (Т. Шевченко); Царизм, а після царизму австрійський цісар, після Австрії польська шляхта -. ось хто обдирав боки у нещасної Галичини (П. Тичина); Поети над усе ставлять незалежність. Сперечаючись з державцями, вони потрапляють у немилість (П. Колесник); Але помреж, коли тримав вже в руках свої атрибути верховної влади на кону, був невмолимий, як самодержець (Ю. Смолич); Наш мудрий цар, Самодержавець-господар, Сердешний одурів (Т. Шевченко); Чи стерпить він, бездомний мандрівник, Тупих сатрапів самохіття І самовладців знавіснілий крик (М. Бажан); Ярослав став самовладцем всієї землі Руської (П. Загребельний); Не зовіте преподобним Лютого Нерона. Не славтеся царевою Святою війною. Бо ви й самі не знаєте, Що царики коять (Т. Шевченко); Окрім того, що набрав він На війні всього без ліку, Ще король йому в подяку Нагороду дав велику (Леся Українка); — А за помазаника Божого ви не бачили злиднів? (М. Стельмах).
(Caesar)
Ґай Юлій, 101-44 до н.е., рим. полководець, політик і письменник; пов'язаний із партією популярів; член I тріумвірату (60); у 57-56 повністю завоював Ґаллію; після перемоги у громадянській війні диктатор; блискавично підкорив Віфінію (veni, vidi, vici); здійснив календарну реформу (звідси назва календаря юліанський); вбитий 15 III (березневі іди); Записки про громадянські війни; Записки про ґалльську війну.
∗∗∗
(кесар, імператор); найвищий титул монарха; походить від родового імені Ґая Юлія Цезаря; починаючи від Октавіана Авґуста ц. — один з титулів володаря рим. держави, а з 395 — двох володарів: сх.-рим. (тобто візантійського, до 1453) і зх.-рим. (до 476); у середньовіччі правителі вживали титул ц. для підкреслення своєї першості у християнському світі або своєї могутності; у 800 прийнятий Карлом Великим, 962 — Оттоном I; вживали нім. королі до 1806; правителі Московської держави (Рос. імперії) з XVI ст. (наз. цар) до 1917, Наполеон I з 1804 і Наполеон III з 1852, монархи Австрії 1804-1918 (українізована форма цісар) і Німеччини (кайзер) 1871-1918; прийнятий також деякими позаєвроп. правителями (перекладається укр. мовою переважно як імператор, ск., у випадку Японії).
ЦЕ́ЗАР, я, ч.
Те саме, що ке́сар.
Що нам римські цезарі й герої? Та ж прецінь у нас князі бували! (Леся Українка);
Видно там, як цезар Август провадить у бій італійців (М. Зеров).
ЦЕЗАР – КЕСАР – ЦІСАР
Цезар, -я, ор. -ем. Титул римських і візантійських імператорів; заст. – володар, монарх.
Кесар, -я. Грецька назва цезаря.
Цісар, -я. 1. Те саме, що цезар. 2. Імператор Австро-Угорщини.
-я, ч.
Те саме, що кесар.
іст.
Caesar
Це́зар, -ря, -реві; -зарі, -рів