МРУ́ЖИТИ (прикривати очі повіками), ЖМУ́РИТИ, ЗАЖМУ́РЮВАТИ, ЗАМРУ́ЖУВАТИ, ЗМРУ́ЖУВАТИ, ЩУ́ЛИТИ, ЩУ́РИТИ, ЗІЩУ́ЛЮВАТИ (ЗЩУ́ЛЮВАТИ), СКУ́ЛИТИ розм.; ПРИМРУ́ЖУВАТИ, ПРИЖМУ́РЮВАТИ, ПРИЩУ́ЛЮВАТИ, ПРИЩУ́РЮВАТИ, СКА́ЛИТИ розм., ЗАСКА́ЛЮВАТИ розм., ПРИСКА́ЛЮВАТИ розм. (злегка, не до кінця). — Док.: замру́жити, зажму́рити, змру́жити, зіщу́лити (зщу́лити), примру́жити, прижму́рити, прищу́лити, прищу́рити, заска́лити, приска́лити. Василь Карпович лукаво мружить око (О. Донченко); Густавсон ходить по кімнаті, мружить повіки (А. Шиян); Дочка лежить дома на кріслі І жмурить очиці свої (Леся Українка); Вдоволений Сивенко зажмурює очі (С. Васильченко); Раптом Жені здалося, що зараз повинно щось статися. На мить замружила очі (І. Муратов); Він то розплющував очі, то знову змружував їх — повіки склеплювались самі (Ю. Смолич); Перелякані, побуджені ґвалтовно, повилазили опришки. І щулили очі від сонця, від світла (Г. Хоткевич); Кожного разу, коли Федір Прохорович казав прізвище гаданого злочинця, Антоніна Іванівна щурила праве око (М. Трублаїні); Проша зіщулив одне око й підморгнув ще Ладі (П. Панч); Кіт скулить очі (М. Коцюбинський); Ганна Іванівна зневажливо примружила очі (Ю. Шовкопляс); Він наливає собі вино, прижмурює око і ловить червоне світло у склянці (М. Коцюбинський); Олена прищулювала очі і колола в'їдливою фразою (Г. Хоткевич); Учитель поволі розправив папірець, прочитав і прищурив око (С. Васильченко); .- Я тебе зразу розкусив (при цьому Донець заскалив око) (І. Багряний); Гладун насмішкувато прискалив око (О. Гончар).
ПРИСКА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИСКА́ЛИТИ, лю, лиш, док., розм.
Те саме, що примру́жувати.
Прибігла і Ганнуся. Прискалювала око проти сонця, придивляючись на стрункого, загорілого в дорозі юнака (Іван Ле);
Гарчав [песик] на нього, зуби шкірив, кумедно прискалював око, наче кепкуючи з людських вад (О. Ільченко).
-юю, -юєш, недок., прискалити, -лю, -лиш, док., перех., розм.
Те саме, що примружувати.
Дієприслівникова форма: прискалювавши, прискалюючи