ПО́ТЕМКИ¹, ів, мн., розм.
Пітьма, темрява.
Увага його розбіглася на околичні предмети, що з наставаннєм [наставанням] дня звільна виринали з нічних потемків (І. Франко);
В тиші потемків байдуже тринькав цвіркун (П. Козланюк).
(1) У (в) по́темках – без світла, в темряві, поночі.
– Ну, на черевах лізуть [борсуки] у потемках і так, чуєш, гризуть [кукурудзу], так ламають, аж кров мені капає з серця (П. Козланюк);
У потемках засідлав [Тимко] коня, виїхав з двору (Григорій Тютюнник);
Ішли [Маруся з Оришкою], близько притулившися одна до другої, в нічних потемках (Г. Хоткевич).
ПО́ТЕМКИ², присл.
Без світла, в темряві; поночі.
[Люнця:] Ох, боже, як пригадаю минуле життя, то здається мені, що я йшла все потемки, немов льохом, просто-просто, не бачучи [бачачи], кудою і куди (І. Франко);
Мати вже спала, як Зінько з Гаїнкою вернулися додому .. Гаїнка потемки познаходила в хаті вечерю, винесла, і вони сіли вечеряти на призьбі (Б. Грінченко);
[Коляндра:] Тягніть її до старої гарбарні, Хай потемки посидить до зорі (І. Кочерга).
ПО́НОЧІ (у темноті), ПО́ТЕМКИ розм., ПРИ́ТЕМКОМ розм., ПО́ТЕМНУ розм. Він попер у ніч.. до тої осоружної майстерні (чи вона хоч відчинена поночі..?) (О. Забужко); Гаїнка потемки познаходила в хаті вечерю, винесла, і вони сіли вечеряти на призьбі (Б. Грінченко); Напав на його притемком та добре попобив, — так не вгадав, хто й бив (Б. Грінченко); Іншим би разом вона побоялася йти отак потемну, а тут і не подумала — вийшла, й пішла, і йде (П. Дорошко).
ТЕ́МРЯВА (відсутність світла, освітлення), ПІ́ТЬМА́, ТЕМНОТА́, МО́РОК, ТЬМА, ТІНЬ, ЧОРНОТА́, ТЕ́МІНЬ розм., ПО́ТЕМКИ мн., розм., ПО́ТЕМОК розм., ПО́МЕРКИ мн., розм., ПО́МЕРК розм., ТІ́НЯВА розм., СУТЕ́МРЯВА заст.; МЛА (ІМЛА́) (неосвітлений простір). Непроглядна темрява огортає нас з усіх боків (Л. Дмитерко); Вона хотіла подивитись, як зникатиме постать Жака в чорній пітьмі підземелля (Ю. Смолич); В темноті Нічний Дніпро зітхав крізь сон старечий (М. Рильський); Коли б вона хоч могла бачити його рану, його обличчя, їй, здається, не так би важко було. А то ця пітьма, цей чорний, клятий морок (М. Коцюбинський); Небо непомітно темніло разом із дощем, поки сірість не перейшла в тьму (Г. Хоткевич); Зразу померкло, тінь прикрила усе (Панас Мирний); Крижано-холодний місяць висів, як приклеєний, на сизуватій чорноті неба (В. Собко); Капітан стояв на верхньому містку близько будки керманича і видивлював очі в густу темінь, що насувала звідусіль (Мирослав Ірчан); В тиші потемків байдуже тринькав цвіркун (П. Козланюк); (Олекса:) Надворі такий потемок, що хіба вгледиш... (Л. Смілянський); Нічні померки розлилися кругом (Панас Мирний); Уже напливла сутемрява, коли Едіс Хеко в'їхав у долину ріки (М. Рудь); Скільки тут, на землі, У нічній темній млі, ..Плаче юних сердець (М. Рильський).
Блукати у темряві (у пітьмі).
Чужа душа — темний ліс. Пр. Чужа душа, як темна ніч. Пр. Чужа душа — загадка. Пр. У чужу душу не влізеш. Пр. У чужій душі — мов серед ночі. Пр. Ніхто другому в душу не влізе. Пр.
1) ім. darkness
цілковиті потемки — pitch darkness
в потемках — in the dark
2) присл. in the dark
хохл. (потьомкі) сутінки
сутінок, сутінки, сутінь, присмерк, присмерки, півморок, змерки, померки, поночі, див. півсвітко
Пітьма, темрява.
II присл.Без світла, в темряві; поночі.
мрак м
[potemky]
присл.
po ciemku
Папацёмку
поцемкам
упоцемку
див. поночі; темрява
По́темки, присл.
• temnota
• tma