ПОБРАТИМ

ПОБРАТИ́М, а, ч.

1. Той, хто вступив у побратимство з ким-небудь; названий брат.

Не знайшов юнак з ким побрататись, не знайшов між хлопців побратима, не знайшов межи дівчат посестри, а надибав вілу білу в горах (Леся Українка);

Коло діда, на старому яблуневому пні, сидів його давній товариш і побратим Григорій (О. Довженко);

// Близький друг, товариш.

[Жандарм:] Миколо, старий побратиме! Хіба ж ти не пізнав мене? (І. Франко);

Заводив [парубок] .. ні з того ні з сього бійку з найліпшим своїм побратимом (Г. Хоткевич);

* Образно. Голод, лихий побратим убожества, перший ворог ледарства (Панас Мирний).

2. Товариш по боротьбі, битві, боях.

Спішені козаки, закріпивши попони між кіньми, везли на них поранених побратимів своїх (Н. Рибак);

І за мить капітана Обступили з боків Фронтові побратими – Ветерани боїв (О. Підсуха);

На цьому топірці поклялись на вірність народові славні Довбушеві побратими, по тому як зрадницька куля Дзвінки вбила звитяжного опришка (О. Кундзич);

// Соратник по якій-небудь діяльності, сподвижник.

Побратими любі, милі, – Скрізь розкидані вони: Спочивають у могилі, Чи по тюрмах ждуть труни (П. Грабовський);

– Я розумію, – посміхнувся Василь Васильович. – Ти соромишся звичайних смертних. Але ж ми з тобою – побратими по музах (О. Полторацький);

У Петербурзі Шевченко був не самотній. Його .. оточило щире коло революційних побратимів (з газ.).

ДРУГ (людина, зв'язана з ким-небудь довірою, відданістю, спільними поглядами, переконаннями, на яку можна в усьому покластися), БРАТ розм., ДРУЗЯ́КА розм.; ДРУЖИ́ЩЕ розм. (у звертанні); КУНА́К (у кавказьких горців); ПОБРАТИ́М, КАМРА́Т діал. (перев. у боротьбі, боях); ПРИ́ЯТЕЛЬ, ДРУЖО́К розм., КУМ розм., КУМПА́Н діал. (людина, з якою склалися добрі, але не надто близькі стосунки). Можна вибрать друга і по духу брата. Та не можна рідну матір вибирати (В. Симоненко); Всі — вірні друзяки, що тайни не зрадять, Бо всі тут немов побратими (А. Кримський); — Давай, мабуть, лягати спати, дружище! А то мені треба вставати рано (А. Головко); Елдар сидів, зацьковано позираючи то на Тимка, то на двох босяків під грубкою. Він відчував, що ті люди недоброзичливо настроєні до його кунака, але не знав, як захистити його (Григорій Тютюнник); Я співаю, а мій камрат Саданюк сміється з мене (Словник Б. Грінченка); Для приятеля нового не цурайся старого (прислів'я); — А в мене є дружок. Теж вірші пише... — Дружок чи друг? — Друг! — гаряче ствердив Марат. — Справжній друг (С. Журахович); — Гей, куме! — гукає Хома до Романа Блаженка. — Ходіть-но до мене персиків їсти (О. Гончар); (Матрона:) Недурно то я стою в церкві та очі видивлюю, де то мій чоловік, а він ту з кумпаном (І. Франко). — Пор. 1. по́друга, 1. това́риш.

СОРА́ТНИК (людина, ідейно зв'язана з іншими людьми у спільній справі, боротьбі), ТОВА́РИШ, БРАТ, ПОБРАТИ́М, ПОМІЧНИ́К, СПОДВИ́ЖНИК книжн., СПОБО́РНИК книжн. Бойові соратники; (Руфін:) Я думав, .. що я сам на цілий Рим і що мені товаришів немає для замислів моїх (Леся Українка); — А тепер, побратими мої милі, — сказав Андрусь, — розповідайте за чергою, хто за цей тиждень зазнав, видів або чув яку кривду-неправду (І. Франко); Шість років гриміли битви. Загинуло багато сподвижників Хмельницького — Данило Нечай, Кривоніс, Небаба (О. Довженко). — Пор. 1. сою́зник, спі́льник.

• ¬ приставка (1): ПО;
• ∩ корень слова (1): БРАТ;
• ∧ суффикс (1): ИМ;
• ⏰ окончание (0): -

1) hermano adoptivo

2) прост. (друг) amigo fraternal

••

города-побратимы — cuidades hermanadas

побрати́м

[побратим]

-ма, м. (на) -мов'і/-м'і, мн. -ми^е, -м'іў