СКРИПУ́ЧИЙ (який утворює скрип; про голос — неприємний різкий), СКРИПЛИ́ВИЙ, СКРИПЛЯ́ЧИЙ розм., РИПУ́ЧИЙ. З-під коліс гарби скрипучих — Курява до небокраю (М. Рильський); Долітав скрипучий голос деркача (О. Донченко); Скрипливе дерево довго живе (прислів'я); "Відчиняй!" Голос чийсь незнайомий, грубий, скрипливий (Г. Хоткевич); Рипучими сходинками Юрко кинувся в каюту (О. Донченко); З ґанку чути рипучий голос (Леся Українка).
СКРИПЛЯ́ЧИЙ, а, е, розм.
Те саме, що скрипу́чий.
Найму собі волову двоколесу арбу і на цьому скриплячому інструменті поїду на роботу (М. Коцюбинський).
-а, -е, розм.
Те саме, що скрипучий.