ЧАБАНЕ́ЦЬ, нця́, ч.
розм. Пестл. до чаба́н.
Був собі чабанець, та такий, що ще змалку все вівці пас, більш нічого й не знав (з казки);
І чабанець Данило їде на коні землею свого дитинства. Він став уже чабаном, повним чабаном, правнуком Данила, сином Ригора (Ю. Яновський).
-нця, ч.
Зменш.-пестл. до чабан.