СОКОЛЯ́, ля́ти, с.
1. Пташа соколиці.
2. Пестл. до со́кіл¹ 2, 3.
– Оце косарі. Оце робота, – удавано захоплюючись, узявся в боки Повчанський. – Спасибі, соколята (З. Тулуб);
Всі живі і здорові, то як же не взятися за щоку та не кигикнути ташанською чайкою: “Сини ж мої, соколята, тільки ж вами я й багата!..” Уже б вона й заспівала, та невістки соромиться (Григорій Тютюнник);
Сини-соколята.
-яти, с.
1) Пташа соколиці.
2) Пестл. до сокіл I 2), 3)