ЧАЛМА (тюрк.), мужской головной убор, в прошлом широко распространённый среди исповедующих ислам народов Сев. Африки, Передней, Юж. и Cp. Азии, в незначит. степени - Кавказа. Ч.- полотнище ткани, обёрнутой вокруг головы; её носят обычно поверх шапки, фески или тюбетейки, реже (напр., в Индии и Пакистане) - без другого головного убора. Ч. имела обрядовое значение: мусульманину, умершему в пути, она служила саваном. У разных народов Ч. отличается по цвету, качеству материи, величине, способу обёртывания, указывая не только на национальную, но и на социальную принадлежность владельца (напр., зелёную Ч. носили лица, считавшиеся потомками пророка, или люди, побывавшие в Мекке, белую - остальные мусульмане).
Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Чудинов А.Н.,1910.
Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Павленков Ф.,1907.
Полный словарь иностранных слов, вошедших в употребление в русском языке.- Попов М.,1907.
Объяснение 25000 иностранных слов, вошедших в употребление в русский язык, с означением их корней.- Михельсон А.Д.,1865.
Новый словарь иностранных слов.- by EdwART, ,2009.
Большой словарь иностранных слов.- Издательство «ИДДК»,2007.
Толковый словарь иностранных слов Л. П. Крысина.- М: Русский язык,1998.
ЧАЛМА́, и́, ж.
Чоловічий головний убір у мусульман (відомий із часів середньовіччя) – довгий кусок тканини, обгорнений кілька разів навколо голови зверху тюбетейки, фески або іншої шапочкки; тюрбан.
Хаджі Бекір займає почесне місце: він сидить попліч з миршавим турком у білому халаті та зеленій чалмі (М. Коцюбинський);
– Нехай вас не дивує моя обізнаність, Саїд-ака, – знову заговорив той же голос, і з невисоких нар чайхани зіскочив .. дехкан, без чалми на голові (Іван Ле);
// Високий жіночий головний убір такого типу.
В кіосці сидить Маруся Богуславка, найстарша й любима Юсуфова жінка, в чалмі і турецькім костюмі (І. Нечуй-Левицький);
// Марлева пов'язка на голові, схожа на цей убір.
Тимко не став чекати, пішов шукати санітарів. Вони скинули з нього шапку, вистригли навколо рани волосся і змазали йодом. – Нічого страшного, – сказав один з них, – черепок цілий, – і навернув Тимкові на голову білу чалму (Григорій Тютюнник);
* Образно. Чатують велетні свій рай, свою долину; І сніговими чалмами сіяють; Кедрами-бурками окрилили плечі й спину; Чатовників громами окликають (П. Куліш);
// перен. Про людину в такому головному уборі.
І не вітер гне платани, Чинари гойдає: До чалми чалму розмова Тиха нахиляє (П. Куліш).
ЧАЛМА́ (чоловічий головний убір у східних народів), ЗАВІ́Й розм., ЗАВИВА́ЛО розм.; ТЮРБА́Н (у деяких народів Азії та Африки). У деяких молящих від енергійних протестів з'їжджали на бік старанно приладнані чалми (І. Ле); Круг вогню, підібгавши східним звичаєм ноги, сидять бородаті ходжі у великих завоях (М. Коцюбинський); Мулла у зеленому завивалі.. і кілька мурз переходили від вогнища до вогнища, від купи до купи (З. Тулуб); У чорній пащі крамниці стояли рядками надгробні камні, розмальовані й білі, у фезах, чалмах, тюрбанах, немов там зібрались поважні гості (М. Коцюбинський).