НЕКМІТЛИВИЙ

НЕТЯМУ́ЩИЙ (НЕТЯМУ́ЧИЙ рідше) розм. (позбавлений кмітливості, здогадливості, не здатний швидко зрозуміти що-небудь), НЕКМІТЛИ́ВИЙ, НЕТЯМКИ́Й розм. рідше, НЕТЯМОВИ́ТИЙ розм. рідше, НЕРОЗТОРО́ПНИЙ розм., БЕЗТОЛКО́ВИЙ підсил. розм., ДУРНИ́Й підсил. розм.; НЕЗДОГА́ДЛИВИЙ, НЕДОГА́ДЛИВИЙ (не здатний здогадуватися, швидко знаходити правильне рішення). — Все я знаю. І не думай, що я така вже нетямуща (Н. Рибак); — Сказати правду, я гаразд не знаю, за що ти покохала отого Ломицького: непроворний, нерозторопний, смирний, як ягня (І. Нечуй-Левицький); Андрюша в думках вилаяв безтолкового Вітьку і сам узявся до справи (В. Собко); Коли б швидше знайти Остапа, вона тоді знов подасться на розвідки, тільки не буде такою дурною, не забуде значити дорогу (М. Коцюбинський); Він лютився, що вона така недогадлива, але не мав відваги сказати, чого від неї хоче (Лесь Мартович).

НЕКМІТЛИ́ВИЙ, а, е.

Який не може добре і швидко міркувати; нетямущий.

– Ех, ти... м'яко назвати тебе – некмітливий! – сказав машиніст Крукові з докором (П. Козланюк).

див. нетямущий

Not shrewd (quick, sharp)