КОРО́НКОВИЙ, а, е.
1. Прикм. до коро́нка 2, 3.
Протези виготовлені з використанням коронкових частин видалених природних зубів (з наук. літ.);
Навіть якщо коронкова частина зуба суттєво або повністю зруйнована, але зберігся корінь, зуб можна відновити (з наук.-попул. літ.);
Коронкова частина вкладки виготовлена з конструкційного термопласту (з наук. літ.).
2. техн. Який має коронку (у 4 знач.).
Універсальні коронкові бури підходять для водопровідників, електриків, теслярів і будівельників (з мови реклами).
3. зах. Зробл. з коронки (у 5 знач.), оздоблений коронкою; мереживний.
Убираю чорну коронкову сукню, прибираю її лише густо гірляндами блідо-рожевого цвіту акацій (Уляна Кравченко);
Обі [пані] мають коронкові коміри й манжети, в обох золоті ланцюжки (Б. Лепкий).
-а, -е, тех.
Який має коронку (у 4 знач.). Коронковий бур.
Коронко́вий:
Коро́нковий:
— (стрій) — мере́жаний одяг [25]
— мереживний [51]
[koronkowyj]
прикм.
koronkowy